Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., Євтушенко О.І., Мостової Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 22 вересня 2015 року,

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" (далі по тексту - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги за позовом обґрунтовувало тим, що між ним та ОСОБА_6 10 червня 2008 року був укладений кредитний договір, згідно з яким останній надано кредит у розмірі 105 900,00 грн на термін до 11 червня 2026 року на умовах, визначених кредитних договором.

В забезпечення виконання позичальником зобов'язання за даним договором 10 червня 2008 року, між банком та ОСОБА_7 був укладений договір поруки, згідно з яким останній поручився перед банком за виконання позичальником в повному обсязі усіх обов'язків, що виникли з кредитного договору.

Оскільки боржник ОСОБА_6 належним чином не виконує свої зобов'язання по кредитному договору, позивач просив стягнути в солідарному порядку як з боржника, так із поручителя заборгованістьза кредитним договором, яка станом на 24 березня 2015 року становить 352 863,54 грн.

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 29 липня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 10 червня 2008 року станом на 24 березня 2015 року в розмірі 352 863,54 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 22 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про задоволення позовних вимог.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 10 червня 2008 року станом на 24 березня 2015 року в розмірі 352 863,54 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що у зв'язку з невиконанням зобов'язань належним чином і в установлений строк відповідно до умов кредитного договору, заборгованість має бути стягнута лише з боржника, оскільки порука ОСОБА_7 на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України припинена, так як04 жовтня 2012 року, без згоди поручителя, між банком та ОСОБА_6 була укладена додаткова угода до кредитного договору, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що порука ОСОБА_7 не припинилась, а тому заборгованість за кредитним договором має бути стягнути в солідарному порядку, як з боржника, так із поручителя.

Колегія суддів повністю не може погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 10 червня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, згідно з яким банк надав останній кредит шляхом видачі готівки через касу на строк з 10 червня 2008 року по 10 червня 2026 року включно у вигляді не поновлювальної кредитної лінії кредиту у розмірі 105 900,00 грн на умовах установлених кредитним договором.

Пунктом 8.1 кредитного договору передбачено, що позичальник щомісяця в період з 10 по 15 число кожного місяця повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 1 875,23 грн згідно Графіку погашення кредиту (Додаток № 2 до кредитного договору), що складається із заборгованості по кредиту, відсотків, винагороди, комісії.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 10 червня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_7 був укладений договір поруки, згідно з яким поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

04 жовтня 2012 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6 була укладена додаткова угода до кредитного договору від 10 червня 2008 року, згідно з якою заборгованість, що виникла з дати надання позивальнику кредиту до дати підписання цієї угоди, зменшена на 43 157,64 грн.

Пункт 8.1 кредитного договору викладено в наступній редакції: "Банк зобов'язується надати позичальникові кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 10 червня 2008 року по 10 червня 2026 року включно у вигляді не поновлювальної кредитної лінії кредиту у розмірі 171 921,94 грн".

Крім того, вказаною додатковою угодою передбачено, що в період сплати, починаючи з 04 жовтня 2012 року позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 3 409,42 грн.

Відповідно до вимог ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору є результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності ( Постанова Пленуму ВССУ № 5 від 30 березня 2012 року (v0005740-12) "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин).

Згідно із п. 1 договору поруки, укладеного між банком та ОСОБА_7 від 10 червня 2008 року, предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором. Строк, розмір кредиту, цілі, відсотки, розмір кредиту на сплату страхових платежів, винагороду за надання фінансового інструменту, винагороду за резервування ресурсів, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим Договором, зазначенні у п. 16 цього Договору.

Пунктом 16 вказаного договору передбачено, що погашення за кредитним договором здійснюється у строки згідно Графіку погашення кредиту (Додаток № 2 до кредитного договору).

Відповідно до п. 13 договору поруки, установлено, що зміни і доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін у письмовому вигляді, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Як вбачається зі змісту кредитного договору ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 105 900,00 грн та повинна була щомісяця в період з 10 по 15 число кожного місяця надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 1 875,23 грн згідно Графіку погашення кредиту (Додаток № 2 до кредитного договору), в той же час, як після укладення 04 жовтня 2012 року Додаткової угоди до кредитного договору вважається, що ОСОБА_6 отримала кредит у сумі 171 921,94 грн та починаючи з 04 жовтня 2012 року повинна надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 3 409,42 грн.

Отже, з жовтня 2012 року збільшився обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_7

Таким чином, встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині позовних вимог до поручителя ОСОБА_7, оскільки після укладення 04 жовтня 2012 року Додаткової угоди до кредитного договору, згідно з якою було збільшено розмір кредитних коштів та щомісячний платіж, було збільшено обсяг відповідальності поручителя, без його згоди, що є порушенням п. 13 договору поруки від 10 червня 2008 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов ПАТ КБ "ПриватБанк" про солідарне стягнення заборгованості з боржника та поручителя, апеляційний суд в порушення ст.ст. 213, 214 ЦПК України не врахував, що банком не було надано доказів того, що він отримав згоду на внесення змін до кредитного договору, як того вимагає п. 13 договору поруки. Таким чином, відбулось підвищення загального розміру кредиту без згоди поручителя, тобто збільшився обсяг його відповідальності, що є підставою для припинення поруки.

Апеляційний суд не навів обґрунтованих мотивів на спростування висновків суду першої інстанції, покладених в основу рішення та доказів, наданих позивачем за зустрічним позовом та помилково скасував рішення суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 22 вересня 2015 року скасувати.

Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 29 липня 2015 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.