Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., Мостової Г.І., Ситнік О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за касаційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - Шуліки Аліни Володимирівни - на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 03 лютого 2015 року,

У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На обґрунтування вимог банк посилався на те, що 13 червня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_9 укладено кредитний договір № NKH3GA00000054, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_10 кредит у розмірі 10 000 доларів США, які позичальник зобов'язався повертати частинами у термін до 12 червня 2017 року з оплатою 11,04 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 14 червня 2007 року між відповідачами та ЗАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавці передали в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1.

Позичальник не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 05 грудня 2013 року складає 7 013,67 доларів США, що еквівалентно 56 039 грн 25 коп., з яких: 5 833,87 доларів США - заборгованість за кредитом; 619,09 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 100 доларів США - заборгованість з комісії; 96,93 доларів США - пеня; штрафи: 31,29 доларів США - фіксована частина, 332,49 долари США - процентна складова.

Посилаючись на вказані обставини, банк просив суд у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки, а також виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі, що є предметом іпотеки.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2014 року змінено відповідачів: ОСОБА_10 і ОСОБА_11, які померли, відповідно, 07 травня 2010 року та ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на їх правонаступників - спадкоємців: ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 03 лютого 2015 року, у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_12 та ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

У касаційній скарзі представник ПАТ КБ "ПриватБанк" - Шуліка А.В. - порушує питання про скасування оскаржуваних рішень суду із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 13 червня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_9 укладено кредитний договір № NKH3GA00000054, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_10 кредит у розмірі 10 000 доларів США, які позичальник зобов'язався повертати частинами у термін до 12 червня 2017 року з оплатою 11,04 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 14 червня 2007 року між відповідачами та ЗАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавці передали в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1.

07 травня 2010 року помер ОСОБА_10, а ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_11, у зв'язку із чим ухвалою суду від 22 жовтня 2014 року змінено вказаних відповідачів на їх правонаступників - спадкоємців: ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Станом на 05 грудня 2013 року заборгованість складає 7 013,67 доларів США, що еквівалентно 56 039 грн 25 коп., з яких: 5 833,87 доларів США - заборгованість за кредитом; 619,09 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 100 доларів США - заборгованість з комісії; 96,93 доларів США - пеня; штрафи: 31,29 доларів США - фіксована частина, 332,49 доларів США - процентна складова.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що іпотечний будинок виступає як забезпечення зобов'язань боржника за споживчим кредитом, наданим кредитною установою в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника та майнового поручителя, у яких у власності не знаходиться інше нерухоме майно, загальна його площа становить 61,7 кв. м, тому звернення стягнення на нього не може бути проведене відповідно до Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) .

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку " у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті " (1304-18) протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу " та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку ", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

З огляду на статтю 3 вказаного Закону він носить тимчасовий характер і втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

За своїм змістом Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті " (1304-18) встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Оскільки Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів у сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення в судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права.

Указана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року (справа № 6-58цс15), яка за змістом ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Таким чином, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано статтю 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті ".

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку із чим відповідно до ст. 338 ЦПК України рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - Шуліки Аліни Володимирівни - задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 03 лютого 2015 року скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.