Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Кузнєцова В.О., суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І., Кадєтової О.В., Ситнік О.М., - розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року,-

У вересні 2009 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя. З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач ОСОБА_6 просила визнати за нею право власності на 1/2 частини вартості майна набутого під час шлюбу, а саме вартості автомобілів Mitsubishi Outlander, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, Mitsubishi Lancer, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, автомобільний причеп № НОМЕР_3, на загальну суму 163 229,91 грн; стягнути з ОСОБА_7 на її користь матеріальні збитки у сумі 64 968,19 грн, які виникли із невиконання останнім свого обов'язку, що випливають при поділі майна, набутого під час спільного шлюбу - вартості автомобіля Skoda Fabia.

У травні 2011 року ОСОБА_7 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6 про визнання особистою власністю автомобіля Mitsubishi Outlander, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, посилаючись на те, що придбаний він був за його особисті кошти після припинення подружніх відносин з ОСОБА_6

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 березня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_7 задоволено. Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_7 автомобіль Mitsubishi Outlander, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 сірого кольору, № двигуна НОМЕР_4, № кузову НОМЕР_5, який зареєстрований у ВРЕР-4 УДАІ у м. Києві на ім'я ОСОБА_9 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_8 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 компенсацію вартості частки у спільному майні подружжя у розмірі 61 114,73 грн. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи первісні позовні вимоги в частині поділу причепу та автомобіля Mitsubishi Outlander та відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, апеляційний виходив з того, що такі транспортні засоби були придбані під час перебування сторін у шлюбі. Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог в частині поділу автомобіля Mitsubishi Lancer, апеляційний суд зауважив, що позивачем не було надано доказів на спростування доводів відповідача про те, що за кошти, отримані від продажу цього автомобілю був придбаний наступний автомобіль Mitsubishi Outlander.

Проте погодитися з такими висновками апеляційного суду повністю не можна з таких підстав.

Судами установлено, що сторони з 26 червня 1991 року до 09 липня 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 8, 9 т. 1).

Придбане під час шлюбу майно частково було поділено відповідно до мирової угоди, затвердженої ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2005 року (а.с. 10 т. 1).

Проте, на час розірвання шлюбу поза межами поділу майна подружжя залишилось майно, яке є предметом спору у даній справі, зокрема, автомобілі Mitsubishi Outlander, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, Mitsubishi Lancer, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, автомобільний причеп № НОМЕР_3.

Автомобіль Mitsubishi Lancer, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 був придбаний відповідно до біржової угоди № 219044 від 29 вересня 2006 року та зареєстрований на ім'я ОСОБА_7 (а.с. 149 т. 1).

06 вересня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу зазначений автомобіль був проданий ОСОБА_7 ОСОБА_10

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 серпня 2010 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2010 року позов ОСОБА_11 задоволено. Визнано угоду купівлі-продажу автомобіля Skoda Fabia 1.4, 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6, укладену 11 жовтня 2006 року на Товарній біржі "Еверест" між ОСОБА_7 та ОСОБА_12 недійсною. Визнано угоду купівлі-продажу автомобіля Mitsubishi Lancer 1.6, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_7, укладену 06 вересня 2008 року на Товарній біржі "Еверест" між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 недійсною (а.с. 50-52, 49).

Відповідно до договору позики від 28 квітня 2008 року, ОСОБА_7 отримав позику у ОСОБА_13 22 тис. доларів США, по курсу НБУ 104 500 грн для придбання автомобіля Міцубісі Аутлендер. Зобов'язався повернути 17 тис. доларів США, по курсу НБУ в гривнях на час повернення після продажу автомобіля (Міцубісі Лансер), а решту до кінця 2010 року у гривні по курсу НБУ на час повернення (а.с. 120 т. 1).

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 65 СК України передбачено що, дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Крім того, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 57 СК визначено, що особистою приватною власністю дружини (чоловіка) є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто. Відповідно до ч. 6 ст. 57 СК України, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Між сторонами не було встановлено режиму окремого проживання, передбаченого ст. 119 СК України, а тому щодо спірного майна не виникли правові наслідки встановлення режиму окремого проживання, передбачені ст. 120 СК України.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку, апеляційний суд в порушення ст.ст. 303, 315 ЦПК України, не перевірив фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки наданим сторонами доказам, зокрема, відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог в частині поділу автомобіля Mitsubishi Lancer, дійшов передчасного висновку про те, що позивачем не було надано доказів на спростування доводів відповідача про те, що за кошти, отримані від продажу цього автомобілю був придбаний наступний автомобіль Mitsubishi Outlander. Апеляційним судом залишено поза увагою, що спірний автомобіль Mitsubishi Lancer входить до складу спільного майна подружжя, оскільки придбаний за час перебування сторін у шлюбі (29 вересня 2006 року), автомобіль Mitsubishi Outlander, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_14 24 травня 2008 року, в той час як автомобіль Mitsubishi Lancer, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, був відчужений останнім 06 вересня 2008 року, тобто набагато пізніше ніж придбаний наступний автомобіль, а тому гроші від продажу автомобіля Mitsubishi Lancer не могли бути використанні на придбання автомобіля Mitsubishi Outlander.

Разом з тим, апеляційний суд відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог про відшкодування відповідачу збитків у вигляді вартості 1/2 частини відчуженого автомобіля Skoda Fabia 1.4, 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6 з підстав, що на дані правовідносин положення ч. 2 ст. 625 ЦК України не розповсюджуються, оскільки на відповідача за первісним позовом не було покладено обов'язку сплатити на користь позивача за первісним позовом розміру такої вартості, не вирішив питання про стягнення завданих збитків. Зі змісту рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 серпня 2010 року (а.с. 50-52 т. 1) вбачається, що підставою визнання недійсною угоди щодо відчуження спірного автомобіля була відсутність згоди позивача за первісним позовом, як його співвласника. Питання щодо відшкодування вартості 1/2 частини автомобіля Skoda Fabia 1.4, 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6 при розгляді даного спору не вирішувалось.

За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції в частині первісних позовних вимог про поділ автомобіля Mitsubishi Lancer, відшкодування збитків у вигляді вартості 1/2 частини автомобіля Skoda Fabia, підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд у цій частині до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

В іншій частині рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року в частині первісних позовних вимог про поділ автомобіля Mitsubishi Lancer, відшкодування збитків у вигляді вартості 1/2 частини автомобіля Skoda Fabia скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.