Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Гримич М.К., Ситнік О.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та матеріальної шкоди за договором прокату автомобіля, за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 27 квітня 2016 року,

У травні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) звернувся до суду із вказаним вище позовом, посилаючись на те, що 03 лютого 2014 року між ним та ОСОБА_6 було укладено договір оренди автомобіля марки Mitsubishi Lancer, 2008 року випуску.

Вказаний автомобіль, відповідно до договору, використовувався ним з метою здачі його в прокат.

03 червня 2014 року він уклав договір прокату з ОСОБА_5, за умовами якого він передав останньому в тимчасове платне користування для особистих потреб зазначений вище автомобіль на строк до 03 липня 2014 року, що підтверджується актом приймання-передачі.

Згідно з п. 5.2 договору прокату розмір оплати за використання транспортного засобу становить 400 грн за добу.

03 липня 2015 року, тобто через рік після закінчення строку дії договору, транспортний засіб було повернуто йому в пошкодженому стані. Автомобіль знищено повністю під час дорожньо-транспортної пригоди за участю відповідача ОСОБА_5, яке сталось 06 липня 2014 року.

Позивач вважає, що відповідач не виконав п. 3.23 договору прокату, яким на нього покладено обов'язок за закінченням строку дії договору повернути наймодавцю транспортний засіб у технічно справному стані за актом приймання-передачі.

Сума боргу за фактичне використання автомобіля за три дні до дорожньо-транспортної пригоди складає 1 200 грн, 3 % річних за прострочення боргу - 62 грн 27 коп., збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції - 863 грн 48 коп., пеня за прострочення договору - 288 грн 78 коп., які позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач просив стягнути упущену вигоду, оскільки через невиконання відповідачем умов договору він втратив дохід, який на добу мав складати 400 грн, а за 347 днів (з 06 червня 2014 року по 03 лютого 2016 року) міг бути 138 800 грн.

Під час розгляду справи в суді позивач змінив позовні вимоги, збільшив нарахування основного боргу, виходячи з того, що транспортний засіб за договором повинен був використовуватись 30 днів і визначив його у розмірі 12 000 грн, а відповідно, збільшив 3 % річних за прострочення боргу до 395 грн 51 коп.; суму, яка підлягає нарахуванню як індекс інфляції збільшив до 7 011 грн 05 коп.; пеню - до 4 183 грн 56 коп.

Також просив стягнути з відповідача штраф, на підставі п. 5.4 договору прокату, у подвійному розмірі від суми, встановленої за добу використання транспортного засобу, а саме: 300 800 грн, а всього просив стягнути 324 390 грн 12 коп.

Заочним рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 24 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 основну заборгованість у сумі 12 000 грн, 3 % річних в сумі 395 грн 51 коп., інфляційне збільшення суми боргу в сумі 7 011 грн 05 коп., пеню в сумі 4 183 грн 56 коп., штраф в сумі 300 800 грн, а всього - в сумі 324 390 грн 12 коп.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 понесені судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 3 245 грн 16 коп.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 27 квітня 2016 року заочне рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 24 вересня 2015 року скасовано і ухвалено нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що з моменту передачі автомобіля відповідачу і до моменту повернення його позивачу пройшло 14 днів, які були ОСОБА_5 попередньо оплачені.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, про те, що відповідачем грошові кошти не сплачувались, а також щодо невиконання ним зобов'язань за договором в частині повернення транспортного засобу є необґрунтованими та спростовуються встановленими у справі обставинами.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 03 лютого 2014 року між позивачем, як фізичною особою-підприємцем та ОСОБА_6, яка є фізичною особою був укладений договір оренди автомобіля марки Mitsubishi Lancer, 2008 року випуску.

Пунктом 2 договору передбачено, що вказаний автомобіль надається орендарю для здачі його в прокат.

Договір нотаріально не посвідчений, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 799, ч. 1 ст. 220 ЦК України є нікчемним.

03 червня 2014 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений договір прокату транспортного засобу № 1500, за умовами якого позивач передав відповідачеві у тимчасове платне користування зазначений автомобіль.

У договорі сторони погодили, що транспортний засіб буде використовуватись наймачем в період часу з 16:54 год. 03 червня 2014 року по 16:54 год. 03 липня 2014 року.

З матеріалів кримінального провадження, які надійшли на запит апеляційного суду вбачається, що 07 червня 2014 року близько 22 год. на 23 км автодороги Цюрупинськ-Скадовськ поблизу м. Гола Пристань сталася дорожньо-транспортна пригода: автомобіль марки Mitsubishi Lancer під керуванням ОСОБА_5 з'їхав з проїжджої частини і перекинувся, водій та пасажири отримали тілесні ушкодження.

На підставі постанови слідчого управління МВС України в Херсонській області від 17 червня 2014 року пошкоджений автомобіль визнано речовим доказом у справі й передано на зберігання ОСОБА_4, що також підтверджується розпискою останнього про його отримання.

Зазначені докази спростовують твердження позивача про те, що автомобіль йому повернуто 03 липня 2015 року, а також свідчать про те, що наймач був позбавлений можливості повернути автомобіль наймодавцю за актом приймання-передачі, оскільки він вже був переданий останньому слідчим органом.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Херсонської області від 27 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.