Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Леванчука А.О., Ситнік О.М., Савченко В.О., Ступак О.В., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу НорНадія Миколаївна, про визнання недійсними договорів дарування, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2015 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_6 звернулась з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 від 12 лютого 2008 року та 1/4 частини вказаної квартири від 7 грудня 2009 року, які були укладені між ОСОБА_8 та ОСОБА_7

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 28 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 3 грудня 2014 року, змінені ухвалою апеляційного суду Львівської області від 10 лютого 2015 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено, ОСОБА_6 є спадкоємцем майна ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: ј частини квартири АДРЕСА_1 (а. с. 4). Власником іншої частини вказаної квартири є ОСОБА_8

12 лютого 2008 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 укладено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_8 подарував, а ОСОБА_7 прийняв в дар Ѕ ідеальної частини квартири АДРЕСА_1 (а. с. 5, 6).

7 грудня 2009 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 був укладений договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_8 подарував, а ОСОБА_7 прийняв у дар ј ідеальної частини квартири АДРЕСА_1 (а. с. 7, 8).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 не є належним позивачем.

З вказаними висновками суду першої інстанції погодився й апеляційний суд.

Проте повністю з такими висновками апеляційного суд погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Так, з матеріалів справи убачається, що апеляційний суд, у порушення вимог ст. ст. 74, 76, 305 ЦПК України, 21 грудня 2015 року розглянув справу без участі позивача ОСОБА_6, якій вручено повідомлення про розгляд справи лише 25 грудня 2015 року (а. с. 186). Інші можливості, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) щодо належного повідомлення апеляційний суд не використовував.

Разом з цим, надсилаючи повідомлення ОСОБА_11, як представнику ОСОБА_12, апеляційний суд належним чином не перевірив його повноваження та не звернув уваги на те, що у договорі про надання юридичних послуг не зазначено строк дії вказаного договору (а. с. 132). Інших доказів того, що ОСОБА_11 є представником позивача матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до ст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 4 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Проте, вирішуючи спір, суд першої інстанції та апеляційний суд не звернули уваги на те, що позивач мав право на звернення з даним позовом відповідно до ст. 215 ЦК України, як заінтересована особа, а тому відмова у позові за ст. 225 ЦК України, як неналежному позивачу, є помилковою з огляду на право позивача, передбачене ст. 215 ЦК України.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на зазначені вимоги законодавства уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України доводи апеляційної скарги та докази, надані на її обґрунтування, належним чином не перевірив, обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, не з'ясував, а тому дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення спору і ці порушення допущені судом апеляційної інстанції при розгляді справи, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.