Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Кузнєцова В.О., Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., - розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет застави, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2015 року,

У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") звернулося до суду із вказаним позовом до ОСОБА_4. мотивуючи свої вимоги тим, що 16 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит"), правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №009/08-ФЛ/18, за умовами якого банк надав ОСОБА_5 кредит в розмірі 75 600 доларів США зі сплатою 15% на рік, терміном до 10 квітня 2016 року для придбання автомобіля.

На забезпечення виконання зобов'язання за даним кредитним договором ОСОБА_5 передала банку за договором застави від 16 квітня 2008 року автомобіль марки LEXUS, модель RX350, реєстраційний номер НОМЕР_1.

18 січня 2011 року господарським судом Запорізької області порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

10 жовтня 2013 року господарський суд Запорізької області затвердив звіт ліквідатора та припинив провадження у справі. Ліквідатором додано до звіту копію договору купівлі-продажу, нотаріально посвідченого 19 квітня 2011 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та укладеного на підставі акта про проведення прилюдних торгів з реалізації автомобіля, проведених товарною біржею "Придніпров'я" 18 квітня 2011 року.

Відповідно до зазначеного договору предмет застави - автомобіль марки LEXUS, реєстраційний номер НОМЕР_1, був проданий відповідачу у справі ОСОБА_4 без згоди заставодержателя.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку із чим станом на 13 грудня 2013 року утворилася заборгованість у сумі 2 872 316 грн 73 коп., позивач просив суд звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки LEXUS, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить відповідачу, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2014 року в задоволенні позову ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2015 року заочне рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 009/08-ФЛ/18 від 16 квітня 2008 року в розмірі 2 872 316 грн 73 коп., яка утворилася станом на 13 грудня 2013 року та складається із: заборгованості строкової по кредиту - 44 576,05 доларів США; заборгованості простроченої по кредиту - 14 017,63 доларів США; заборгованості строкової по відсоткам - 317,38 доларів США; заборгованість прострочена по відсоткам - 47 880,48 доларів США; пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором - 2 018 731 грн 94 коп., звернуто стягнення на автомобіль марки LEXUS, модель RX 350, тип легковий універсал-В, 2008 року випуску, колір - чорний, шасі НОМЕР_3, VIN-НОМЕР_3, який зареєстрований на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом проведення публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну предмета іпотеки для подальшої його реалізації встановлено - 428 442 грн. Вирішено питання судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 16 квітня 2008 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 009/08-ФЛ/18, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_5 кредит у сумі 75 600 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % річних, строком до 10 квітня 2016 року для придбання автомобіля.

У якості забезпечення виконання за кредитним договором між банком та ОСОБА_5 16 квітня 2008 року було укладено договір застави автомобіля № 009/08/01/18, відповідно до умов якого остання передала в заставу автомобіль марки LEXUS, державний номерний знак НОМЕР_1.

ОСОБА_5 було допущено невиконання умов кредитного договору, в результаті чого, станом на 13 грудня 2013 року, утворилася заборгованість у розмірі 2 872 316 грн 73 коп.

Постановою господарського суду Запорізької області від 02 лютого 2011 року фізичну особу - підприємця ОСОБА_5 було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. 10 жовтня 2013 року господарський суд Запорізької області ухвалою затвердив звіт ліквідатора та припинив провадження у справі.

Під час проведення ліквідаційної процедури 19 квітня 2011 року було укладено договір купівлі-продажу автомобіля, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, на підставі акту про проведення прилюдних торгів з реалізації автомобіля, проведених товарною біржею "Придніпров'я" 18 квітня 2011 року та відповідно до зазначеного договору предмет застави - автомобіль марки LEXUS, реєстраційний номер НОМЕР_1, був проданий відповідачу ОСОБА_4

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20 листопада 2013 року ухвала господарського суду Запорізької області від 10 жовтня 2013 року скасована та провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 припинено.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою.

Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 592 ЦК України банк має право дострокового виконання грошового зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала майно за відплатним договором вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Згідно ч. 2 ст. 589 ЦК України, за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Скасовуючи заочне рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи які мають суттєве значення для її вирішення, вірно виходив із того, що відповідно до зазначеного договору предмет застави - автомобіль марки LEXUS, реєстраційний номер НОМЕР_1, був відчужений відповідачу ОСОБА_4, однак банк своєї згоди на відчуження предмета застави не надавав, а отже, з урахуванням ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 20 листопада 2013 року теперішній власник предмета застави - відповідач не є його добросовісним набувачем. Визначаючи початкову ціну предмету застави, апеляційний суд врахував узгоджену сторонами вартість предмета застави.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2015 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.