6-6506св15 Про звернення стягнення на предмет іпотеки - 17.06.2015 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, третя особа Державна реєстраційна служба України, за касаційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення на апеляційного суду Київської області від 9 лютого 2015 року,

У травні 2014 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за умовами кредитного договору від 25 лютого 2008 року, укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі АКІБ "УкрСиббанк"), у подальшому публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі ПАТ "УкрСиббанк), та ОСОБА_3, останній отримав кредит у розмірі 100 000 доларів США терміном повернення до 25 лютого 2028 року зі сплатою 13,40 % річних за користування кредитними коштами.

Виконання умов указаного договору забезпечено договором іпотеки від 25 лютого 2008 року, укладеним між АКІБ "УкрСиббанк", у подальшому ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_3, ОСОБА_4, згідно якого останні передали в іпотеку житловий будинок загальною площею 234,30 кв. м, житловою площею 52,30 кв. м, який розташований по АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,208 га на якій розташований вказаний будинок.

За умовами договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 8 грудня 2011 року, укладеного між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк", до останнього перейшло право вимоги, яке виникло з вказаних кредитного договору та договору іпотеки, в повному обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

Неналежне виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору призвело до утворення заборгованості, яка на день звернення склала 120 578,63 доларів США, що еквівалентно 1 218 953,49 грн, та добровільно сплачена не була. Ураховуючи викладене, просило звернути стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2014 року позов задоволено частково.

У рахунок виконання основного зобов'язання щодо сплати заборгованості у розмірі 120 578,63 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 1 218 953,49 грн, за договором про надання споживчого кредиту від 25 лютого 2008 року, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" та

ОСОБА_3, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1, загальною площею 0,208 га, шляхом передачі та визнання права власності за ПАТ "Дельта Банк". Припинено право власності ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 9 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

У рахунок виконання основного зобов'язання щодо зобов'язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором від 25 лютого 2008 року у розмірі 120 578,63 доларів США, що складає 1 218 953,49 грн, із яких: 93 428,59 доларів США, що складає: 944 488,31 грн заборгованість за кредитом, 27 150,04 доларів США, що складає 274 465,18 грн заборгованість по процентам, звернуто стягнення на житловий будинок, загальною площею 234,30 кв. м, житловою 52,30 кв. м, що розташований по АДРЕСА_1, шляхом передачі права власності на предмет іпотеки іпотекодержателю за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 8 грудня 2011 року ПАТ "Дельта Банк", за початковою ціною, яка встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій та припинено право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на зазначене майно. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат .

Зупинено виконання рішення в частині передачі права власності на зазначений житловий будинок на період дії мораторію, встановленого Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 3 червня 2014 року (1304-18) .

У касаційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив із наявності правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки. Разом із тим, посилаючись на набрання 7 червня 2014 року Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , доповнив резолютивну частину рішення положенням про те, що рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії вказаного Закону.

Висновок суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Установлено, що 25 лютого 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", у подальшому ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_3 було укладеного кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 100 000 доларів США терміном повернення до 25 лютого 2028 року зі сплатою 13,40 % річних за користування кредитними коштами.

На забезпечення виконання умов указаного кредитного договору, того ж дня між АКІБ "УкрСиббанк", у подальшому ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_3, ОСОБА_4, було укладено договір іпотеки, за умовами якого останні передали в іпотеку житловий будинок загальною площею 234,30 кв. м, житловою площею 52,30 кв. м, який розташований по АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,208 га, на якій розташований зазначений будинок.

На підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 8 грудня 2011 року, укладеного між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк", до останнього перейшло право вимоги, яке виникло з вказаних кредитного договору та договору іпотеки, в повному обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 33 та ст. 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п. 4.1.1 договору іпотеки, укладеного між сторонами, іпотекодержатель має право в разі порушення іпотекодавцем зобов'язань звернути стягнення на предмет іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що 29 жовтня 2013 року ПАТ "Дельта Банк" на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 направив письмову вимогу кожному окремо про виконання у тридцятиденний строк добровільного погашення заборгованості або на виконання вимог

ст. 37 Закону України "Про іпотеку" добровільно передати предмет іпотеки у власність іпотекодержателя разом з усією правовстановлюючою документацією.

Згідно з пунктом 1 Закону України від 3 червня 2014 року "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) (далі Закон) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України).

Відтак установлений Законом (1304-18) мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з п. 4 Закону (1304-18) протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон (1304-18) не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону (1304-18) .

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону не підлягає виконанню.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд України в постанові № 6-57цс15 від 27 травня 2015 року, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Таким чином, правильно встановивши обставини справи, апеляційний суд неправильно застосував до правовідносин сторін норму ст. 217 ЦПК України, однак зазначене не впливає на висновки суду та не призвело до неправильного вирішення спору, оскільки рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії спеціального Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 3 червня 2014 (1304-18) року.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, під час розгляду справи судом не були порушені норми матеріального й процесуального права, а наведені в скарзі доводи висновок суду не спростовують, тому суд касаційної інстанції згідно ч. 1 ст. 337 ЦПК України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.