Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі :

Колодійчука В.М., Кафідової О.В., Фаловської І.М., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", третя особа - ОСОБА_5, про визнання договору поруки припиненим, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року,

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", у якому просив визнати припиненим зобов'язання за договором поруки, укладеним між позивачем та відповідачем 25 липня 2007 року з метою забезпечення кредитних зобов'язань ОСОБА_5 перед відповідачем, передбачених умовами укладеного між ними 25 липня 2007 року кредитного договору.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що договором поруки не передбачена можливість без додаткового повідомлення поручителя та укладання окремої угоди, змінювати основне зобов'язання збільшуючи обсяг відповідальності поручителя, однак відповідачем було внесено зміни до кредитного договору (основного зобов'язання) без згоди позивача як поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності і тому договір поруки є припиненим з підстав, передбачених ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року і ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи у справі судове рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

В даному випадку банком було отримано відповідну згоду ОСОБА_4, який є одночасно і чоловіком боржника і поручителем, а тому даний позов є безпідставним.

Доводи касаційної скарги та наявні в матеріалах справи документи не свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.