Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Червинської М.Є.,
суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,
Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації за 3/8 частки житлового будинку із спільної часткової власності за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду вінницької області від 25 грудня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати - ОСОБА_5, яка за життя заповіла йому житловий будинок по АДРЕСА_1. До кола спадкоємців, які мають обов'язкову частку у спадщині, увійшов чоловік заповідача - ОСОБА_4 Спадщину в установленому законом порядку він прийняв шляхом звернення до нотаріуса у визначений законом строк. Рішенням апеляційного Вінницької області від 29 травня 2011 року визнано частково недійсним заповіт ОСОБА_5 та визнано за ОСОБА_4 право власності на частину вищевказаного будинку. ОСОБА_4 є власником 5/8 частин зазначеного будинку, він є власником 3/8 частин відповідно. У зв'язку із цим позивач просив суд стягнути з відповідача грошову компенсацію за 3/8 частки житлового будинку із спільної часткової власності, так як зазначену частку житлового будинку неможливо виділити в натурі, а спільне користування майном також неможливе.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 25 грудня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що припинення права власності на 3/8 частини будинку позивача, за умови неможливості сплати відповідачем компенсації, призведе до порушення прав позивача. У свою чергу примушення відповідача викупити у позивача частку квартири призведе до порушення його прав, оскільки відповідач є особою похилого віку, отримує тільки пенсію й не має коштів на виплату компенсації, не має іншого житла.
Судами установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла мати позивача - ОСОБА_5
Відповідно до заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу Вінницької області 15 липня 2008 року та зареєстрованого у реєстрі за № ё927 ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_3 житловий будинок по АДРЕСА_1.
До кола спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку незалежно від заповіту відповідно до вимог ст. 1241 ЦК України, увійшов чоловік ОСОБА_5 - ОСОБА_4
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 21 січня 2012 року, виданим Липовецькою державною нотаріальною конторою Вінницької області, ОСОБА_3 є власником 3/8 частин житлового будинку по АДРЕСА_1. ОСОБА_4 є власником 5/8 частин вказаного житлового будинку.
Згідно з висновком експерта від 30 травня 2013 року виділити в натурі 3/8 частки житлового будинку по АДРЕСА_1, не вбачається можливим. Ринкова вартість вказаної частки складає 53 157 грн. (а.с. 12-27).
Судами установлено, що відповідач є особою похилого віку, інвалідом першої групи та позбавлений можливості сплатити позивачу компенсацію вартості його частки у спільному майні через скрутне матеріальне становище, розмір компенсації для нього є дуже значимим.
У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Виходячи із цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України (435-15)
з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
При вирішенні справ про стягнення грошової компенсації вартості частки квартири, що знаходиться у спільній частковій власності, крім вказаної спеціальної норми враховуються і загальні засади цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) щодо справедливості, добросовісності та розумності з врахуванням прав та інтересів усіх співвласників. З врахуванням обставини справи суди ретельно перевірили чи не зловживає позивач, який бажає виділу частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні та чи реалізація цього права не порушить права відповідача, який не має змоги сплатити співвласнику грошову компенсацію вартості його частки.
Вирішуючи спір, суди належним чином перевірили можливість сплати відповідачем такої компенсації і врахували, що правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 4-цс14 від 19 лютого 2014 року).
Отже, стягнення на підставі судового рішення грошової компенсації частки позивача у майні, який бажає такого виділу, з відповідача, який неспроможний сплатити таку компенсацію, є використанням одним співвласником свого права власності на шкоду іншому співвласнику, що є неприпустимим.
За таких підстав, суди установивши, що відповідач не має можливості сплатити позивачу таку компенсацію, обґрунтовано відмовили в позові з урахуванням правового режиму спільної часткової власності, який передбачає урахування інтересів всіх її учасників і заборони обмеження прав одних учасників за рахунок інших.
Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ч. 1 ст. 336, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду вінницької області від 25 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.Є. Червинська
Судді: А.О. Леванчук
Л.М. Мазур
В.А. Нагорняк
Т.О. Писана