Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Голубєвої Г.К., Юрченко В.П.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 1 квітня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2016 року,

У лютому 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_4) звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області № 1006 від 01.01.2016 року про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 1 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2016 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що у позивачем не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкові зобов'язання по єдиному податку, що є підставою для анулювання свідоцтво платника єдиного податку з підстав, передбачених абз. 3 п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ).

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_1 від 18.06.2013 року позивач володіє статусом платника єдиного податку третьої групи зі ставкою єдиного податку 5 %.

Відповідно до акту про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування від 01.01.2016 року № 1102/1705 Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області позивачем порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкові зобов'язання по єдиному податку, передбачені абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України (а.с.10).

Рішенням від 01.01.2016 року № 1006 Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області анульовано видане позивачу свідоцтво платника єдиного податку з підстав, передбачених абз. 3 п. 299.11 ст. 299 ПК України (а.с. 11).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з п. 299.10 ст. 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 цього Кодексу.

Згідно з абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

За змістом ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Єдиним доводом касаційної скарги та підставою для прийняття оскаржуваного рішення відповідачем зазначено не сплату позивачем протягом двох послідовних кварталів податкових зобов'язань по єдиному податку.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 222.3.1 п.222.3 ст. 222 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку перераховуються до бюджету суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заборгованість у позивача виникла при сплаті обов'язкових платежів за ІV кв. 2013 року через невірне відображення реквізитів отримувачів платежів.

Так, позивач у строки передбачені ПК України (2755-17) здійснив платіж по соціальних внесках за ІV кв. 2013 року на рахунок який призначений для сплати єдиного податку, вказавши призначення платежу - соціальні внески, а на рахунок, куди зараховуються соціальні внески позивач сплатив єдиний податок, зазначивши в призначення платежу єдиний податок. Вказане підтверджується копіями виписок по рахунку позивача (а.с. 170-171). Кошти по вказаним платежам надійшли на казначейський рахунок.

Згідно з ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Виходячи із аналізу вищенаведених норм матеріального права, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що здійснення позивачем помилки у визначені коду бюджетної класифікації під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений п. 57.1 ст. 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.

Крім того, оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений п. 57.1 ст. 57 ПК України строк.

Аналогічну правову позицію щодо сплати обов'язкових платежів (зборів) на помилковий казначейський рахунок висловлено у постанові Верховного суду України від 16.06.2015 року у справі № 21-377а15.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачем у строки встановлені ПК України (2755-17) та у повному обсязі сплачено податкові зобов'язання по єдиному податку за ІV кв. 2013 року, що свідчить про відсутність підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку передбачених абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України та протиправність оскаржуваного рішення відповідача.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області відхилити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 1 квітня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2016 року у справі № 802/153/16-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.