Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Іваненко Ю.Г.,

ФаловськоїІ.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкономКомфорт" про визнання договору про надання послуг недійсним, стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкономКомфорт" на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 25 січня 2016 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 07 квітня 2016 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 06 листопада 2014 року між нею та товариством з обмеженою відповідальністю "ЕкономКомфорт" (далі - ТОВ "ЕкономКомфорт") було укладено договір, відповідно до умов якого товариство зобов'язалося за плату вчинити від імені та за рахунок останнього певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару, визначеного у додатку. Того ж дня сторони уклали договір № 03406, відповідно до умов якого товариство взяло на себе зобов'язання за плату здійснити наступні дії: забезпечити дбайливе оформлення договору про участь у програмі для замовника з дотриманням вимог чинного законодавства, надавати інформаційні, консультаційні, роз'яснювальні та довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі замовника у програмі. На виконання цього договору вона сплатила 6 930 грн. Вказані договори були укладені нею з метою отримання кредиту у розмірі 70 000 грн., проте позики вона не отримала.

Посилаючись на те, що договір від 06 листопада 2014 року № 03406 не відповідає вимогам Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , оскільки є несправедливим та вводить споживача в оману, просила визнати цей договір недійсним, стягнути з відповідача 6 930 грн., сплачених нею на виконання цього договору, 5 тис. грн. у відшкодування моральної шкоди, а також неустойку в розмірі 1 % за кожен день затримки споживачу коштів, сплачених ним за договором споживчого кредиту.

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 23 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 24 червня 2015 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано договір від 06 листопада 2014 року № 03406 про надання послуг, укладений між ТОВ "ЕкономКомфорт" та ОСОБА_2, недійсним. Стягнуто з ТОВ "ЕкономКомфорт" на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 6 930 грн., сплачені за вказаним договором, та 500 грн. у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2015 року рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 23 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 24 червня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 25 січня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано договір від 06 листопада 2014 року про надання послуг, укладений між ТОВ "Економ Комфорт" та ОСОБА_3, недійсним Стягнуто з ТОВ "Економ Комфорт" на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 6 930 грн., моральну шкоду у розмірі 500 грн. Розподілено судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 07 квітня 2016 року рішення районного суду в частині відшкодування моральної шкоди скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_3 в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "Економ Комфорт" просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Частково задовольняючи позов, суди (ураховуючи те, що апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди та відмовив у задоволенні позову в цій частині), виконавши вимоги ч. 4 ст. 338 ЦПК України про те, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чино оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку, що відповідач не мав ліцензії для надання послуг з адміністрування фінансування активів для придбання товарів у групах, хоча спірний договір сторонами було укладено у період, коли закон вимагав отримання такої ліцензії і відповідач не належить до установ, на діяльність яких не поширюється положення щодо її отримання. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові № 6-2389цс15 від 16 березня 2016 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України).

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкономКомфорт" відхилити.

Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 25 січня 2016 року, у нескасованій апеляційним судом частині, та рішення апеляційного суду Рівненської області від 07 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.