Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

суддів: Завгородньої І.М., Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет застави за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року,

У вересні 2014 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обгрунтування, що 13 березня 2007 року між Публічним акціонерним товариством Комерціним банкгом "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_5 укладено договір № SAMDN40000012206068 про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки "Авторосрочка".

Додатковою угодою до кредитного договору від 13 липня 2007 року № 2, відповідно до умов якої банк надав ОСОБА_5 кредитний ліміт "Торговий фіксований" у розмірі 158 514 гривень строком до 12 березня 2014 року у вигляді не відновлювальної кредитної лінії на наступні цілі: 140 000 гривень на придбання автомобіля, 11 200 гривень - винагорода за надання фінансового інструменту, який оплачується одноразово у момент надання кредитного ліміту, 34 гривні - оплата за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, а також 7 280 гривень - сплата страхових платежів на строк до 11 березня 2008 року з подальшим щорічним збільшенням кредитного ліміту на суму оплати чергових страхових платежів, у випадках та порядку, передбачених пп. 15.2, 17.7 даної угоди.

На забезпечення виконання зобов'язань за додатковою угодою, ОСОБА_5 передав у заставу банку транспортний засіб марки "Шкода Комбі В", 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_2.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором, станом на 21 серпня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 1 387 682 гривні 67 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 187 970 гривень 98 копійок; заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 395 907 гривень 46 копійок; заборгованості за комісією за користування кредитом у розмірі 30 477 гривень 30 копійок та по пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 773 326 гривень 93 копійки, в рахунок погашення якої позивач просив суд звернути стягнення на предмет застави.

Крім того, позивач зазначив, що автомобіль, який є предметом застави, був відчужений боржником на підставі біржової угоди, укладеної 18 травня 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, без згоди банку, а тому вказане обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що на час придбання автомобіля відповідачем, відомості про наявність обтяжень вказаного транспортного засобу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні, а тому відповідач є добросовісним набувачем, в розумінні ст. 388 ЦК України, і набув право власності на вказане майно без обтяжень, а тому дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для звернення стягнення на предмет застави.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.