Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Закропивного О.В., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за касаційною скаргою заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області та Свалявської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управляння Державної фіскальної служби у Закарпатській області на ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 16 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 19 лютого 2015 року,

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 1 вересня 2013 року між нею та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу будинку № АДРЕСА_1, який належав останній на підставі свідоцтва на право власності від 20 серпня 2012 року, у рахунок погашення боргу в розмірі 27 тис. грн.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 відмовилась нотаріально посвідчувати договір купівлі-продажу, ОСОБА_3, змінивши позовні вимоги, просила суд стягнути з відповідача на її користь 27 тис. грн, отримані на підставі розписки від 9 серпня 2013 року.

Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 16 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 19 лютого 2015 року, визнано мирову, укладену між сторонами, за якою ОСОБА_3 відмовляється від претензій щодо повернення їй ОСОБА_4 боргу, а у ОСОБА_3 виникає право власності та реєстрації на будинок № АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, закрито провадження у справі з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

У касаційній скарзі заступник прокурора Закарпатської області, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

У ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У ч. 1 ст. 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За положеннями ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Згідно зі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Таким чином, договір купівлі-продажу, предметом якого є нерухоме майно, має бути обов'язково нотаріально посвідченим.

Ураховуючи те, що договір купівлі-продажу від 1 вересня 2013 року не був нотаріально посвідчений, судові рішення суперечать вимогам ст. ст. 182, 640 ЦК України, оскільки за своєю суттю суд визнав дійсним договір купівлі-продажу, і саме така позовна вимога була первинною. За змістом ухвали суду у ОСОБА_3 виникло право власності та право реєстрації на нерухоме майно.

Частиною 5 ст. 175 ЦПК України, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

За змістом вказаної статті мирова угода - це складена сторонами з урахуванням інтересів усіх заінтересованих осіб, що беруть участь у справі, угода, яка визнається судом лише після встановлення законності й обґрунтованості її умов, а також з'ясування думки усіх заінтересованих осіб щодо можливості її визнання. Метою такої угоди є врегулювання спору між сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмету спору, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Не може визнаватися судом мирова угода, умови якої не пов'язані зі спірними правовідносинами.

Таким чином, суди у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 315 ЦПК України зазначених вимог закону не врахували та безпідставно застосували до даних правовідносин ст. 16 ЦК України для обрання такого способу захисту, як визнання мирової угоди та в обхід закону фактично визнали дійсним договір купівлі-продажу нерухомості.

Оскільки судами порушені норми матеріального та процесуального права, ухвали суду першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області та Свалявської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управляння Державної фіскальної служби у Закарпатській області задовольнити.

Ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 16 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 19 лютого 2015 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.