Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І.,

Мартинюка В.І., Наумчука М.І.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Ужгородської міської ради, виконуючого обов'язки Ужгородського міського голови ОСОБА_4, відділу охорони здоров'я Ужгородської міської ради, Ужгородської міської поліклініки про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 8 грудня 2014 року,

У червні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Ужгородської міської ради, виконуючого обов'язки Ужгородського міського голови ОСОБА_4, відділу охорони здоров'я Ужгородської міської ради, Ужгородської міської поліклініки про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивувала тим, що працювала головним лікарем Ужгородської міської поліклініки, проте 27 травня 2014 року її було незаконно звільнено із займаної посади.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 вересня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження в.о. міського голови, секретаря Ужгородської міської ради ОСОБА_4 № 182 від 27 травня 2014 року.

Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. начальника відділу охорони здоров'я Ужгородської міської ради Столярової І.М. № 52 від 27 травня 2014 року про звільнення головного лікаря Ужгородської міської поліклініки ОСОБА_3

Поновлено ОСОБА_3 на посаді головного лікаря Ужгородської міської поліклініки.

Стягнуто з Ужгородської міської поліклініки на користь ОСОБА_3 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 21 087 грн 94 коп.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на вказане рішення суду першої інстанції, у якій просив скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 вересня 2014 року й ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 8 грудня 2014 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 вересня 2014 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 8 грудня 2014 року скасувати і передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду по суті, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що апеляційну скаргу подано фізичною особою ОСОБА_4, який на час звернення з апеляційною скаргою вже не є виконуючим обов'язки Ужгородського міського голови, а відтак - не є на час звернення з апеляційною скаргою стороною у справі.

Такі висновки апеляційного суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив

питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Порядок відкриття апеляційного провадження у справі регулюється ст. 297 ЦПК України та відповідно до ч. 1 вказаної статті справа реєструється в апеляційному суді у порядку, встановленому чч. 2 і 3 ст. 11-1 цього Кодексу, та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. Протягом трьох днів після надходження справи суддя-доповідач вирішує питання про відкриття апеляційного провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 297 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі також у випадках, якщо справа не підлягає апеляційному розгляду у порядку цивільного судочинства;

є ухвала про закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою особи від апеляційної скарги; є ухвала про відмову у задоволенні апеляційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.

Установивши, що підстави, які б перешкоджали відкриттю апеляційного провадження відсутні, суддя-доповідач повинен прийняти справу до свого розгляду.

Проте, апеляційний суд, не перевіривши належним чином доводів ОСОБА_4 про притягнення його, як фізичної особи, до адміністративної відповідальності за порушення трудового законодавства при звільненні ОСОБА_3, відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Відмовляючи ОСОБА_4 у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд також не врахував, що заявник є стороною у даній справі, а саме - відповідачем, та обмежив його право на оскарження судових рішень, що гарантоване Конституцією України (254к/96-ВР) .

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатися законною та в силу вимог ст. 342 ЦПК України підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 336, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 8 грудня 2014 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_3 до Ужгородської міської ради, виконуючого обов'язки Ужгородського міського голови ОСОБА_4, відділу охорони здоров'я Ужгородської міської ради, Ужгородської міської поліклініки про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 вересня 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.