Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Дьоміної О.О., Парінової І.К.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4, від імені якого діє представник ОСОБА_6, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 03 березня 2015 року,

У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" (далі - ПАТ "Банк Форум") звернулося до суду з указаним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_4 як поручителя за договором поруки від 28 липня 2008 року заборгованість за кредитним договором від 21 квітня 2008 року, укладеним між Акціонерним комерційним банком "Форум" (далі - АКБ "Форум"), правонаступником якого є ПАТ "Банк Форум", та ОСОБА_5, з подальшими додатковими угодами, у розмірі 2 109 355 грн 83 коп., з яких: 1 460 768 грн 49 коп. - поточна заборгованість за кредитом; 538 941 грн 30 коп. - прострочена заборгованість за кредитом; 31 228 грн 34 коп. - поточна заборгованість за нарахованими процентами; 42 445 грн 71 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 34 679 грн 42 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів; 1 292 грн 57 коп. - пеня за несвоєчасне повернення нарахованих процентів. Вказана сума заборгованості утворилася у зв'язку з невиконанням позичальником належним чином умов кредитного договору з подальшими додатковими угодами, а, оскільки відповідач поручився за виконання позичальником взятих за кредитним договором зобов'язань, то позивач просив стягнути зазначену заборгованість з поручителя.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 03 березня 2015 року, позов задоволено. Вирішено питання щодо судових витрат.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Задовольняючи указаний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з доведеності цього позову та наявності правових підстав, передбачених ст. ст. 525, 526, 543, 553, 554 ЦК України, для стягнення з ОСОБА_4 як поручителя за договором поруки від 28 липня 2008 року кредитної заборгованості, яка утворилася у зв'язку з невиконанням позичальником належним чином взятих за кредитним договором зобов'язань. При цьому суд правильно врахував, що позивачем 28 січня 2014 року направлялося на адресу позичальника та поручителя повідомлення-вимога про дострокове врегулювання спору шляхом погашення кредитної заборгованості, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем дотримано вимог чинного законодавства щодо повідомлення боржника та поручителя про вимогу, а неотримання цих повідомлень адресатами за закінченням терміну зберігання відбулося не з його вини.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи, зокрема про припинення з 01 вересня 2013 року поруки ОСОБА_4, не знайшли свого підтвердження під час дослідження матеріалів справи, висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог чинного ЦПК України (1618-15) на стадії касаційного розгляду справи недопустимо.

Отже, судові рішення є законними та обґрунтованими, ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому в силу вимог ч. 3 ст. 332 ЦПК України ці судові рішення підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, від імені якого діє представник ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 03 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.