Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Гримич М.К., Висоцької В.С., Кафідової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" про визнання недійсними кредитного договору та договорів іпотеки, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 29 січня 2015 року,

У листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив суд просив визнати недійсними кредитний договір, укладений 18 вересня 2007 року між ним та ПАТ "Укрексімбанк", іпотечні договори, укладені 24 жовтня 2007 року і 27 липня 2011 року між ним та ПАТ "Укрексімбанк", а також застосувати наслідки недійсності іпотечних договорів та виключити з державного реєстру іпотек записи про іпотеку та записи про заборону відчуження майна. Позовні вимоги мотивовані тим, що умови укладеного кредитного договору та додаткових угод суперечать низці нормативно-правових актів та порушують його права і охоронювані законом інтереси споживача, зокрема умовами договору визначено можливість банку в односторонньому порядку змінювати процентну ставку за кредитом, що суперечить ст. 1056-1 ЦПК України. Крім того, договором передбачено зміну процентної ставки за формулою, яку позивач не має змоги визначити без спеціальних фахових знань. Також порушені його права як споживача, передбачені Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , так як відсутня рівність у відносинах сторін, на нього покладені всі ризики щодо повернення кредиту й значну кількість обов'язків та надано для свого захисту незначну кількість прав. Вважав, що укладений ним кредитний договір слід визнати недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України. Також, на його думку, підлягають визнанню недійсними і іпотечні договори, як похідні від кредитного договору.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 29 січня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що підстави для визнання оспорюваних кредитного договору та іпотечних договорів недійсними відсутні, доказів того, що при укладенні кредитного договору з боку банку існувало свідоме приховування реального розміру відсоткової ставки і, як наслідок, приховування сукупної вартості кредиту позивачем не надано.

Із матеріалів справи вбачається, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Суди попередніх інстанцій повно встановили фактичні обставини справи на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів, вірно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин та з урахуванням зібраних доказів дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про її відхилення та залишення без змін рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2014 року та ухвали апеляційного суду Київської області від 29 січня 2015 року, оскільки вони є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.