Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Дьоміної О.О., Парінової І.К.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Підприємства (Будинкоуправління № 9) Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України до ОСОБА_4, треті особи: Городоцька селищна рада Радомишльського району Житомирської області, Макарівська квартирно-експлуатаційна частина Радомишльського району Житомирської області, про виселення без надання іншого житлового приміщення; зустрічним позовом ОСОБА_4 до Підприємства (Будинкоуправління № 9) Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України, треті особи: Городоцька селищна рада Радомишльського району Житомирської області, Макарівська квартирно-експлуатаційна частина Радомишльського району Житомирської області, про визнання права користування житловим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 04 березня 2015 року,

У травні 2014 року Підприємство Будинкоуправління № 9 Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України (далі - Макарівської КЕЧ району МОУ) звернулося до суду з указаним позовом, у якому просило виселити ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла на підставі ст. ст. 387, 391, 785, 810, 821 ЦК України та ст. 99 ЖК Української РСР.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 06 вересня 2013 року між ним як особою, за якою закріплено на праві повного господарського відання будинок АДРЕСА_1, та ОСОБА_4 укладено договір найму тимчасового короткострокового користування вищевказаної двокімнатної квартири площею 44,74 кв. м, строком з 28 серпня 2013 року до 28 лютого 2014 року. У зв'язку із закінченням терміну дії договору позивач надіслав на ім'я відповідача повідомлення від 07 травня 2013 року № 243 та від 04 березня 2014 року № 66 з пропозицією звільнити займане житло та здати наймодавцю в установленому порядку, проте їх відповідач залишив без відповідного реагування. На думку позивача, безпідставне та незаконне проживання відповідача у спірній квартирі перешкоджає наданню цього житла військовослужбовцям та їх сім'ям.

Не погоджуючись із позовом Підприємства Будинкоуправління № 9 Макарівської КЕЧ району МОУ, ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічним позовом, у якому просила визнати за нею право користування спірним житловим приміщенням.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 17 грудня 2014 року в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 04 березня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, первісний позов задоволено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, справу направити на новий судовий розгляд, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212, 303 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив із безпідставності зустрічного позову ОСОБА_4, а також доведеності первісного позову і наявності правових підстав, передбачених ст. ст. 99, 109, 122 ЖК Української РСР, для виселення ОСОБА_4 без надання іншого жилого приміщення, оскільки, як встановив суд, ордер на вселення до спірної квартири відповідачу не видавався, термін дії договору найму житла, на підставі якого відповідач проживає у спірній квартирі, закінчився і до закінчення строку дії цього договору позивач письмово повідомив відповідача про те, що строк дії договору найму житла продовжуватися не буде.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, отже, рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 04 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.