Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Горбашко М.В., про визнання договору дарування квартири недійсними, витребування майна від добросовісного набувача, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 листопада 2014 року,

У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що 18 січня 2012 року вона подарувала ОСОБА_5 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Проте зазначений договір дарування не відповідав її внутрішній волі щодо правової природи й змісту правочину.

У січні 2014 року позивачці стало відомо, що без її відома відповідач подарував спірну квартиру своєму малолітньому сину ОСОБА_6, 2012 року народження, чим створив їй додаткові перешкоди у захисті прав, при цьому обдарований ОСОБА_6 у спірну квартиру ніколи не вселявся та у ній не проживав.

Просила визнати недійсними вказані договори дарування квартири, витребувати спірну квартиру з володіння ОСОБА_6 шляхом скасування державної реєстрації його прав власності та поновлення державної реєстрації прав власності за нею.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя

від 18 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 25 листопада 2014 року, позов задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 18 січня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горбашко М.В. за реєстровим № 43.

Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_6, проведену на підставі договору дарування від 12 січня 2014 року, посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу

Півняком О.С. за реєстровим № 51. Поновлено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 на підставі рішення апеляційного суду Запорізької області від 29 березня 2011 року № 22-1825/2011р.

У задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Півняком О.С. 12 січня 2014 року за реєстровим № 51, відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Судами встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 18 січня 2012 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 8, т. 1).

На підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 12 січня 2014 року ОСОБА_5 подарував квартиру АДРЕСА_1 малолітньому сину ОСОБА_6, 2012 року народження (а. с. 192, т. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 (v0009700-09) "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відсутність у особи під час укладення договору дарування волевиявлення на безоплатну передачу майна у власність обдаровуваного й передача його за умови вчинення на користь дарувальника будь-якої дії майнового або немайнового характеру, усупереч вимогам ст. 717 ЦК України, є підставою для визнання договору дарування недійсним на підставі ч. 3 ст. 203 та ст. 229 ЦК України.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 18 червня 2014 року у справі № 6-69цс14.

Суди обґрунтовано задовольнили позов частково, оскільки ОСОБА_5 фактично спірну квартиру у дар не приймав, витрат по її утриманню не ніс до січня 2014 року, у квартирі не проживав, нею не користувався та не був зареєстрований. Позивачка як особа похилого віку, інвалід 2 групи та за станом здоров'я потребує стороннього догляду і матеріальної допомоги, погоджувалася на передачу нерухомого майна у власність ОСОБА_5, лише за умови що їй буде куплений інший будинок.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.