Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Колодійчук В.М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_3 - ОСОБА_4, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 березня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості,

У травні 2014 року ПАТ "Альфа-Банк" звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просило суд ухвалити рішення, яким стягнути із відповідачів у солідарному порядку кредитну заборгованість, яка становить 550 217 грн 81 коп.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 березня 2015 року, задоволено позовні вимоги ПАТ "Альфа-Банк". Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Альфа-Банк" 550 217 грн 81 коп. кредитної заборгованості. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно і всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог банку, оскільки відповідач отримавши від банку кошти у кредит, свої зобов'язання зі сплати процентів за користування грошима не виконує, а тому судом правильно застосовано при вирішенні вказаного спору вимоги ст. 526 ЦК України, зазначивши про те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , а поручитель повинен нести цивільно-правову відповідальність за порушення кредитором взятих на себе зобов'язань.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Відсутні і передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст. 328 ЦПК України,

Відмовити представнику ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути, особі яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.