Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С.,

Кафідової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 16 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2014 року,

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що він в період з 09 березня 2005 року по 08 вересня 2010 року перебував у трудових відносинах із публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (далі - ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча"). Посилаючись на те, що відповідач не проводив індексації його заробітної плати, позивач просив зобов'язати відповідача провести розрахунок заробітної плати та стягнути з нього суму проіндексованої заробітної плати за період з 09 березня 2005 року по 08 вересня 2010 року з компенсацією, яка нараховується при втраті частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (2050-14) , та стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 08 вересня 2010 року по день ухвалення судового рішення.

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 16 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2014 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" на користь ОСОБА_2 індексацію заробітної плати з компенсацією заборгованості за період з березня 2005 року по липень 2006 року в розмірі 605 грн. 91 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 2 500 грн., з утриманням ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів. Вирішено питання про судові витрати. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Частково задовольняючи позов, суди на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що відповідач не повністю виплатив позивачу заробітну плату, так як не проіндексував її, у зв'язку з чим підлягає стягненню і компенсація за порушення строків виплати заробітної плати за час затримки її розрахунку.

При цьому, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 117 КЗпП України, суди правильно врахували співмірність та істотність суми заборгованості із середнім заробітком, оскільки основна вимога - стягнення заборгованості по заробітній платі задоволена частково, тобто, не по вересень 2010 року, як просив позивач, а по липень 2006 року.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року № 6-39цс11 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 16 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.