Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа - Кіровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції, про усунення перешкод у виконанні обов'язків набувача за договором довічного утримання та визнання шлюбу недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником - ОСОБА_7, на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 25 лютого 2015 року,

У травні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що у квітні 2006 року між ним та його батьком - ОСОБА_6, укладено договір довічного утримання, за яким він отримав у власність належну батькові квартиру АДРЕСА_1 у м. Кіровограді та зобов'язався довічно утримувати батька шляхом забезпечення його житлом, щоденним харчуванням, наданням необхідних побутових послуг, забезпечення належними лікувальними засобами тощо. У зв'язку з проведенням ремонту зазначеної квартири та забезпеченням належних умов для проживання батька, він скористався пропозицією колишньої дружини батька - ОСОБА_5, яка погодилась, щоб батько тимчасово пожив у неї. У період з квітня 2010 року до березня 2011 року він регулярно відвідував батька, надавав необхідну допомогу. У квітні-травні 2011 року він почав спостерігати, що батько виявляє прояви розладу розумової діяльності, а ОСОБА_5 почала обмежувати його доступ до батька, не давала можливості поспілкуватися з ним наодинці, внаслідок чого він не мав можливості виконати належним чином умови договору довічного утримання і перевезти батька у відремонтовану квартиру. У травні та серпні 2012 року батько був обстежений лікарями-спеціалістами, за висновками яких у нього, поряд з іншими, була виявлена наявність психічного розладу у вигляді деменції, яка потребує стаціонарного лікування в умовах психіатричного відділення, але відповідачка не тільки перешкоджає його госпіталізації, але й, достовірно знаючи про його психічну хворобу та користуючись його безпорадним станом, не тільки внаслідок психічного розладу, а і загальних захворювань, ввела в оману працівників Кіровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції та 9 червня 2012 року уклала з ним шлюб без дійсних намірів створити сім'ю, переслідуючи власні матеріальні інтереси та з метою перешкоджання йому у виконанні обов'язків набувача за договором довічного утримання.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд усунути йому перешкоди у виконанні обов'язків набувача за договором довічного утримання шляхом зобов'язання ОСОБА_5 не чинити йому перешкоди у вільному спілкуванні з ОСОБА_6, проживанні останнього за місцем реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 у м. Кіровограді, у госпіталізації ОСОБА_6 до Кіровоградської обласної психіатричної лікарні та визнати шлюб, укладений 9 червня 2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, недійсним.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 6 грудня 2013 року позов задоволено частково. Визнано шлюб, укладений 9 червня 2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, недійсним. Зобовязано ОСОБА_5 не чинити перешкоди ОСОБА_4 перешкоди у спілкуванні з ОСОБА_6 та виконанні ним обов'язків за договором довічного утримання від 21 квітня 2006 року. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 25 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання шлюбу недійсним скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено. У решті - рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника - ОСОБА_7, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання шлюбу недійсним та відмовляючи в їх задоволенні, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що підстав, передбачених ст. ст. 26, 38, 40 СК України, для визнання шлюбу недійсним немає.

При цьому апеляційний суд належним чином оцінив не абсолютний у своїх висновках акт амбулаторної судової психіатричної експертизи від 23 липня 2013 року № 364 та абсолютний у своїх висновках акт повторної посмертної судової психіатричної експертизи від 4 вересня 2014 року № 32 щодо спроможності ОСОБА_6 розуміти значення своїх дій та керувати ними, врахувавши при цьому, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до останнього зареєстрованого шлюбу ще двічі реєстрували між собою шлюб.

Таким чином позивач своїх позовних вимог не довів, що є його обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України).

Крім того, доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_7, відхилити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 25 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.