Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення апеляційного суду Харківської області від 17 лютого 2015 року,

У лютому 2014 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 19 грудня 2007 року з ОСОБА_4 укладено кредитний договір на фінансування будівництва житла, за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 195 650 грн на строк до 10 грудня 2022 року зі сплатою 13,25 % річних за користування кредитом. З метою забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання 19 грудня 2007 року між банком і ОСОБА_4 укладений договір іпотеки, згідно з яким останній передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 у м. Харкові. Взяті на себе зобов'язання позичальник не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 373 902 грн 88 коп. Проте 7 квітня 2010 року ОСОБА_4 продав квартиру, яка є предметом іпотеки, ОСОБА_5, яка в подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 9 квітня 2010 року продала квартиру ОСОБА_6

Ураховуючи викладене, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд: визнати договори купівлі-продажу від 7 квітня 2010 року та від 9 квітня 2010 року недійсними та застосувати наслідки недійсності правочинів; на задоволення вимог за кредитним договором від 19 грудня 2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки, надавши банку право рахунок продажу предмету іпотеки задовольнити свої вимоги в розмірі 373 902 грн 88 коп.; визначити у рішенні спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, встановленої ст. 41 Закону України "Про іпотеку"; встановити початкову ціну продажу предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі, визначеному в іпотечному договорі - 244 565 грн; стягнути з відповідачів на його користь 3 548 грн 30 коп. на відшкодування сплаченого судового збору.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 липня 2013 року позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено. Визнано договір купівлі-продажу від 7 квітня 2010 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та договір купівлі-продажу від 9 квітня 2010 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, недійсними. Застосовано наслідки недійсності договорів купівлі-продажу квартири від 7 квітня 2010 року та від 9 квітня 2010 року. На задоволення вимог позивача за кредитним договором від 19 грудня 2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 у м. Харкові, загальною площею 48,1 кв. м, надавши право ПАТ "Укрсоцбанк" за рахунок продажу предмету іпотеки задовольнити свої вимоги в розмірі 373 902 грн 88 коп. Визначено у рішенні спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, встановленої ст. 41 Закону України "Про іпотеку". Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 17 лютого 2015 року заочне рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Укрсоцбанк" просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, правильно застосувавши положення норм ЦК України (435-15) , Закону України "Про іпотеку" (898-15) , Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що спірна квартира, предмет іпотеки, була реалізована під час ліквідаційної процедури банкрута, ОСОБА_4, при відсутності обтяження іпотекою.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах від 26 червня 2013 року № 6-58цс13 та від 24 грудня 2014 року № 6-201цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 17 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.