Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С., суддів: Висоцької В.С., Умнової О.В., Колодійчука В.М., Фаловської І.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Кізомиської сільської ради Білозерського району Херсонської області, треті особи: приватний нотаріус Білозерського районного нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа спадкодавцеві, визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, за касаційною скаргою, поданою представником ОСОБА_9 - ОСОБА_10, на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 04 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 10 грудня 2014 року,

У серпні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, у якому просив встановити факт належності спадкодавцеві ОСОБА_11 правовстановлюючого документа на житловий будинок АДРЕСА_1, а саме договору купівлі-продажу цього будинку від 12 березня 1979 року, визнати за ОСОБА_6 право власності на вказаний будинок в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позовні вимоги ОСОБА_6 обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_11. 13 червня 2011 року позивач звернувся з відповідною заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини померлого. Крім позивача спадкоємці першої черги за законом відсутні. До спадкової маси відноситься житловий будинок АДРЕСА_1, який було придбано померлим 12 березня 1979 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Кізомиською сільською радою Білозерського району Херсонської області.

Через відсутність у позивача як спадкоємця правовстановлюючого документа на спірне нерухоме майно, нотаріусом було витребувано зазначений вище договір купівлі-продажу нерухомого майна та встановлено дефект договору, який полягає у тому, що в преамбулі договору, де зазначено його сторони та повноваження сторін на вчинення правочину було помилково зазначено не "ОСОБА_11", а "ОСОБА_9", створено тавтологію начебто особа діє на підставі доручення від свого імені, а уже в предметі договору було вірно зазначено ім'я покупця "ОСОБА_11". Ознайомившись з такими правовстановлюючими документами, нотаріус відмовив позивачеві у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно. Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом та просив його задовольнити, так-як це є єдиною можливістю використання позивачем свого права на спадкування майна померлого батька.

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 04 серпня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11.

Додатковим рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 03 жовтня 2014 року резолютивну частину рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 04 серпня 2014 року доповнено. В іншій частині позову ОСОБА_6 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 10 грудня 2014 року рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 04 серпня 2014 року залишено без змін.

Додаткове рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 03 жовтня 2014 року в апеляційному порядку не оскаржено і апеляційним судом його законність не перевірялася.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_9 - ОСОБА_10 просить скасувати оскаржувані рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 04 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 10 грудня 2014 року і ухвалити у справі нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

У червні 2011 року неповнолітній ОСОБА_6 за згодою матері ОСОБА_8 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини померлого ОСОБА_11 у вигляді будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, що до нього відноситься.

10 жовтня 2012 року, рішенням Білозерського районного суду Херсонської області, яке набрало законної сили 06 грудня 2012 року, встановлено батьківство померлого ОСОБА_11 відносно позивача у справі - ОСОБА_6

05 серпня 2013 року приватним нотаріусом Білозерського районного нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_7 відмовлено ОСОБА_6 у видачі свідоцтва про право власності на зазначене вище спірне спадкове нерухоме майно у зв'язку з тим, що відсутні належні докази на підтвердження того, що померлий ОСОБА_11 за життя був власником такого будинку і земельної ділянки, а відтак докази, що ці об'єкти нерухомості входять до спадкової маси.

Ухвалюючи у справі судове рішення про визнання за позивачем права власності на будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування на підставі ст. ст. 1216, 1261 ЦК України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що факт належності за життя на праві власності померлому ОСОБА_11 спірного будинку АДРЕСА_1 підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку, укладеного 12 березня 1979 року між ОСОБА_12 та померлим ОСОБА_11, посвідченого нотаріально Кізомиською сільською радою народних депутатів.

Ті обставини, що цей договір містить дефект, який полягає у тому, що в преамбулі договору, де зазначено його сторони та повноваження сторін на вчинення правочину було помилково зазначено не "ОСОБА_11", а "ОСОБА_9", створено тавтологію начебто особа діє на підставі доручення від свого імені, а уже в предметі договору було вірно зазначено ім'я покупця "ОСОБА_11", суди не взяли до уваги, оскільки факт належності саме померлому ОСОБА_11 спірного будинку АДРЕСА_1 на думку судів підтверджується даними з погосподарських книг Кізомиської сільської ради за 1980-1982 роки, 1986-1990 роки.

З такими висновками судів погодитися не можна.

Матеріали цивільної справи, а також спадкової справи, містять неодноразові звернення ОСОБА_9 (брат померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11), у яких останній звертає увагу на те, що ОСОБА_11 не був і не міг бути учасником вказаного вище договору від 12 березня 1979 року, оскільки з 1976 року фактично по 1985 рік останній проходив військову службу, працював та постійно мешкав у Сахалінській області Російської Федерації, у спірному будинку померлий ніколи не проживав, комунальних послуг не оплачував, власником такого майна не був. Договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений 12 березня 1979 року між ОСОБА_12 та померлим ОСОБА_11, на підставі якого подано даний позов ОСОБА_6, укладено не було через відсутність у ОСОБА_9 довіреності на укладення такого договору від імені та в інтересах померлого брата ОСОБА_11. Предметом такого договору був будинок АДРЕСА_2, а не спірний будинок АДРЕСА_1 (змінено в майбутньому нумерацію на АДРЕСА_1), а тому цей договір на думку ОСОБА_9 не може бути доказом належності на праві власності померлому саме будинку АДРЕСА_1, як стверджує позивач, оскільки це різні об'єкти нерухомості, які навіть знаходяться на різних сторонах вулиці Радянської. Спірний будинок АДРЕСА_1 (в минулому АДРЕСА_1) належить родині ОСОБА_9 і ніколи не належав померлому, а власником будинку № 16 вказаного в договорі купівлі-продажу (в теперішній час № 32) до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 був ОСОБА_12., тому підстави для задоволення позову ОСОБА_6 відсутні.

Такі доводи ОСОБА_9 заслуговують на увагу і мали бути ретельно перевірені, а у разі безпідставності таких доводів - спростовані судами, як це передбачено ст. 215 ЦПК України, чого зроблено не було.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що в архіві інвентарна справа на спірний будинок АДРЕСА_1 (в минулому АДРЕСА_1) відсутня, право власності за померлим ОСОБА_11 на таке майно станом на 02 березня 2011 року не зареєстровано (а. с. 92, т. 1).

Зі змісту вказаного вище договору купівлі-продажу від 12 березня 1979 року та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 жовтня 1978 року, вбачається, що предметом договору купівлі продажу, покладеного в основу оскаржуваних в касаційному порядку судових рішень, є житловий будинок АДРЕСА_2, який ОСОБА_12 продав, а померлий ОСОБА_11 купив через представника ОСОБА_9, діючого на підставі довіреності № 46 посвідченої Північно-Курильською міською радою народних депутатів 18 січня 1979 року (а. с. 52-54, т. 2).

Доказів на підтвердження того, що житловий будинок АДРЕСА_2 та спірний будинок АДРЕСА_1 (в минулому АДРЕСА_1) по вул. Радянській с. Кізомис Білозерського району Херсонської області є одним і тим самим нерухомим майном, матеріали справи не містять. Інших належних та переконливих доказів на підтвердження факту належності за життя на праві власності померлому ОСОБА_11 спірного будинку АДРЕСА_1 (в минулому АДРЕСА_1) матеріали справи не містять. Зібрані у справі докази з цього питання містять суттєві суперечності. Питання щодо будинку АДРЕСА_2 (предмету зазначеного договору купівлі-продажу), того, чи було його перенумеровано в майбутньому, на який номер, кому він належить (належав) на момент смерті ОСОБА_11, суди не досліджували та не встановлювали.

За таких обставин, висновки судів про необхідність задоволення даного позову ОСОБА_6 є передчасними та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Інші доводи ОСОБА_9 про належність саме йому спірного будинку АДРЕСА_1 та неукладення вказаного договору купівлі-продажу від 12 березня 1979 року підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, які не спростовані судами під час розгляду справи, а саме.

На аркушах справи 63, 64, 68, том 2 містяться копія наказу колгоспу "Городний велетень" від 16 липня 1981 року, рішення виконавчого комітету Білозерської ради народних депутатів Херсонської області від 18 серпня 1981 року та архівний витяг із додатку № 1 до рішення виконавчого комітету Білозерської ради народних депутатів Херсонської області від 18 серпня 1981 року "Про дозвіл на індивідуальне житлове будівництво", зі змісту яких вбачається, що особі, в інтересах якої подано касаційну скаргу - ОСОБА_9 було виділено земельну ділянку під нове будівництво площею 0,09 га. з вільного фонду с. Кізомис по вул. Радянській 19 (в майбутньому АДРЕСА_1) та надано дозвіл на проведення будівництва індивідуального житлового будинку за вказаною вище адресою.

З довідки Кізомиської сільської ради від 22 листопада 2013 року (а. с. 105, 106 т. 1) вбачається, що у спірному будинку АДРЕСА_1 (в минулому АДРЕСА_1) на момент відкриття спадщини померлого ОСОБА_11 ніхто не був зареєстрований, а періодично проживав брат померлого ОСОБА_9 та члени його сім'ї. На час відкриття спадщини земельна ділянка за цією адресою не приватизована.

Рішенням Кізомиської сільської ради Білозерського району від 19 грудня 1985 року вирішено провести перенумерацію житлових будинків у с. Кізомис, в тому числі по вул. Радянській: права сторона - з № 2 по № 234; ліва сторона - з № 1 по № 271.

Зі змісту договору купівлі-продажу житлового будинку, укладеного 12 березня 1979 року між ОСОБА_12 та померлим ОСОБА_11, вбачається, що від імені та в інтересах останнього діє згідно доручення № 46 від 18 січня 1979 року ОСОБА_9, однак з наявної в матеріалах справи копії довіреності № 46 від 18 січня 1979 року (а. с. 55, т. 2) вбачається, що видано її померлим не братові ОСОБА_9, а ОСОБА_13, яка такий договір не підписувала.

Отже, при вирішенні спору, суди у порушення вимог ст. ст. 212- 215, 315 ЦПК України доводів сторін по суті позовних вимог не перевірили належним чином та не спростували, фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не встановили, не визначились з характером правовідносин між сторонами спору, нормами матеріального права, що підлягають застосуванню в даному випадку та допустили ухвалення судових рішень, які ґрунтуються на припущеннях.

Слід звернути увагу на те, що ОСОБА_9 є не тільки рідним братом померлого ОСОБА_11, а і його спадкоємцем за законом. Між сторонами спору існує спір щодо спадкового майна померлого, а тому, при з'ясуванні складу осіб, які мають брати участь у розгляді справи, суд мав врахувати наведене та вирішити питання щодо залучення ОСОБА_9 у якості відповідача (співвідповідача) у справі (п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України), чого зроблено не було.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам закону, вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_9 - ОСОБА_10 задовольнити частково.

Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 04 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 10 грудня 2014 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.