Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Коротуна В.М., Попович О.В., Маляренка А.В., Штелик С.П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства "Київський державний завод "Буревісник" про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 жовтня 2014 року,

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 жовтня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_6 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 з 7 серпня 1975 року перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством "Київський державний завод "Буревісник" (далі - ДП "КДЗ "Буревісник").

Відповідно до наказу ДП "КДЗ "Буревісник" від 31 січня 1995 року № 15-к ОСОБА_6 було переведено на посаду ІІ категорії.

Наказом ДП "КДЗ "Буревісник" від 29 серпня 2008 року № 283 посадовий оклад ОСОБА_6 з 1 грудня 2008 року встановлений у розмірі 1 205 грн.

16 січня 2014 року ОСОБА_6 було ознайомлено з наказом ДП "КДЗ "Буревісник" від 11 січня 2014 року № 6 про розірвання безстрокового трудового договору з 15 березня 2014 року в зв'язку зі скороченням штату працівників.

З огляду на те, що ОСОБА_6 вважала своє звільнення незаконним, вона звернулася до суду з позовом про поновлення її на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що роботодавцем дотримано вимог законодавства про працю щодо вивільнення працівників.

Однак із таким висновком повністю погодитися не можна, оскільки він не відповідає закону та не ґрунтується на доказах, наявних у матеріалах справи.

За пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Так, із наказу ДП "КДЗ "Буревісник" від 11 січня 2014 року № 6 вбачається, що посада інженера, яку займала ОСОБА_6, скорочено у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та з метою вдосконалення діяльності і оптимізації структури підприємства.

Відповідно до норми частини 3 статті 212 ЦПК України суд оцінює, зокрема, достатність доказів. Разом із тим, суд у порушення вимог частини 4 статті 10 ЦПК України не сприяв всебічному та повному з'ясуванню обставин справи, так як із матеріалів справи не вбачається наявності штатного розпису, який би свідчив про проведення скорочення працівників у ДП "КДЗ "Буревісник".

Відповідно до частини 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстави, зазначеної у пункті 1 цієї статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (частина 1 статті 42 КЗпП України).

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці ОСОБА_6 запропоновано роботу контролера-сторожа на КПП з посадовим окладом 795 грн на місяць, проте суд першої інстанції помилково вважав, що позивачу було запропоновано іншу посаду з посадовим окладом вище ніж той, який вона отримувала на посаді інженера (а.с. 8).

Враховуючи викладене, суд належним чином не з'ясував питання про те, які умови праці було запропоновано ОСОБА_6 на посаді контролера-сторожа на КПП, а також чи мав позивач при вивільненні переважне право на залишення на роботі згідно зі статтею 42 КЗпП України.

Згідно з частиною 1 статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до протоколу № 270 від 17 січня 2014 року профспілковий комітет ДП "КДЗ "Буревісник" надав згоду на звільнення ОСОБА_6 з підстав, визначених пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України (а.с. 75).

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності (частина 3 статті 43 КЗпП України).

Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_6 запрошувалася та/бо була присутня на засіданні профспілкового комітету ДП "КДЗ "Буревісник".

З огляду на те, що суд першої інстанції не перевірив, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці та не перевірив додержання вимог статей 42, 43 КЗпП України, висновок про те, що звільнення ОСОБА_6 відповідає вимогам законодавства про працю, не є безспірним.

Апеляційний суд у порушення вимог, встановлених статтями 303, 315 ЦПК України, належним чином не перевірив рішення суду першої інстанції на предмет його законності та обґрунтованості.

За таких обставин суди неправильно застосували норми матеріального права, в порушення норм процесуального права не встановили всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, відтак судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2 статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 жовтня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.