Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу Закарпатської області Стойка Світлана Миколаївна, про визнання заповіту недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 18 лютого 2015 року,

У липні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що її важко хворого батька - ОСОБА_8, 21 травня 2014 року було госпіталізовано до Виноградівської районної лікарні, де йому для знеболювання призначалися наркотичні препарати. Вважала, що батько, будучи у важкому стані та не усвідомлюючи значення своїх дій, не міг скласти зареєстрований нотаріусом 26 травня 2014 року заповіт, яким все своє майно заповідав у рівних частинах ОСОБА_5 та ОСОБА_6

У зв'язку із чим, позивачка просила суд визнати складений її батьком заповіт недійсним.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 4 листопада 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Визнано заповіт ОСОБА_8 від 26 травня 2014 року на користь ОСОБА_6, ОСОБА_5 недійсним.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 18 лютого 2015 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_8 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане рішення апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд (ст. 212 ЦПК України) дійшов до правильного висновку про те, що позивачка не довела позовні вимоги про визнання заповіту недійсним з підстав, передбачених ст. ст. 225, ч. 2 ст. 1257 ЦК України, що є її процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України), при цьому відмовившись від проведення посмертної судово-психіатричної експертизи.

Заявлення уточнених позовних вимог (інші підстави недійсності заповіту) на стадії судових дебатів правильно визнано апеляційним судом неприпустимим і таким, що суперечить ч. 2 ст. 31 ЦПК України, згідно з якою змінити підстави позову можливо лише до початку розгляду справи по суті, та ч. 8 ст. 193 ЦПК України.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 18 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.