6-7817св15 Про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - 29.04.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з додатковою відповідальністю "Меблевого комбінату "Стрий", третя особа - директор товариства з додатковою відповідальністю "Меблевого комбінату "Стрий" Лісовський Владислав Віталійович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Львівської області від 17 лютого 2015 року,

У грудні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 1992 року він працював на посаді голови правління товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" (далі - ТДВ "Меблевий комбінат "Стрий"), 15 липня 2011 року обраний членом ревізійної комісії, а 1 вересня 2011 року з ним укладено контракт. Зазначав, що наказом директора товариства від 14 травня 2013 року його звільнено з посади члена ревізійної комісії на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням чисельності працівників та виведено зі штатного розпису.

Вважаючи своє звільнення незаконним, оскільки звільнення члена ревізійної комісії відноситься до компетенції загальних зборів товариства, ОСОБА_3 просив суд поновити його на посаді члена ревізійної комісії товариства, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу і відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5 тис. грн.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 січня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_3 на посаді члена ревізійної комісії ТДВ "Меблевий комбінат "Стрий" з 14 травня 2013 року. Стягнуто з ТДВ "Меблевий комбінат "Стрий" на користь ОСОБА_3 65 509 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу із врахуванням отриманих 9 тис. грн вихідної допомоги при звільненні з роботи та судовий збір в розмірі 655 грн 09 коп. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди відмовлено. На підставі п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України допущено негайне виконання рішення суду.

Справа в апеляційному порядку переглядалась неодноразово.

Останнім рішенням апеляційного суду Львівської області від 17 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що у директора товариства відсутні повноваження на звільнення членів ревізійної комісії, а звільнення працівника має проводитись тим органом, який обрав його на цю посаду, тобто загальними зборами товариства.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до Статуту товариства на директора покладаються обов'язки прийняття на роботу та звільнення працівників товариства. При цьому послався на те, що ОСОБА_3 залишився членом ревізійної комісії та мало місце розірвання трудового договору, укладеного на визначений строк.

Проте повністю погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Судом встановлено, що з 1992 року ОСОБА_3 працював на посаді голови ТДВ "Меблевий комбінат "Стрий", 15 липня 2011 року обраний членом ревізійної комісії, а 1 вересня 2011 року з ним укладено контракт. Наказом ТДВ "Меблевий комбінат "Стрий" від 14 травня 2013 року ОСОБА_3 звільнено з посади члена ревізійної комісії на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності працівників.

Відповідно до п. 9.11.5 Статуту ТДВ "Меблевий комбінат "Стрий" загальні збори обирають членів ревізійної комісії.

Згідно з п. 2.4 Положення про ревізійну комісію ТДВ "МК "Стрий" голова та члени Ревізійної комісії можуть бути достроково відкликані та переобрані на підставі рішення, прийнятого Загальними зборами.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_3 посилався на те, що з ним було укладено контракт і його звільнення було проведено з порушенням Статуту товариства та Положення про ревізійну комісію, оскільки звільнення, відкликання та переобрання члена ревізійної комісії відноситься до компетенції загальних зборів товариства.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд у порушення ст. 214 ЦПК України не з'ясував, чи ОСОБА_3 був працівником товариства, якого мав би право звільнити директор товариства, чи членом ревізійної комісії, якого мають право звільнити загальні збори товариства. Від з'ясування цього юридично важливого питання залежить правильне вирішення спору.

Отже, у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 316 ЦПК України апеляційний суд на зазначені положення закону уваги не звернув; доводів сторін як на підтвердження, так і на заперечення позову належним чином не перевірив; зокрема доводи позивача про те, що його звільнення було проведено з порушенням Статутних положень товариства, директором товариства, який не наділений повноваженнями на звільнення членів ревізійної комісії, обрання та звільнення яких відноситься до компетенції загальних зборів товариства; не навів мотивів відхилення цих доводів; не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення спору; та дійшов передчасного висновку про те, що звільнення позивача проведено без порушень трудового законодавства.

Посилання апеляційного суду на те, що ОСОБА_3 залишився членом ревізійної комісії, не ґрунтується на встановлених фактичних обставинах по справі, які свідчать про скорочення та виведення позивача зі штатного розпису, як члена ревізійної комісії товариства.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України