Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І., суддів: Кадєтової О.В., Леванчука А.О., Мостової Г.І., Наумчука М.І., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Західне регіональне управління" акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи - Мукачівський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 10 лютого 2015 року,

У січні 2014 року публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - АТ "Банк "Фінанси та Кредит") в особі філії "Західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 30 березня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ТОВ Банк "Фінанси та Кредит") в особі філії "Львівське регіональне управління" відділення № 15 та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 018/07-МUК, відповідно до умов якого остання отримала кредит у сумі 100 тис. доларів США, що згідно встановленого НБУ офіційного курсу гривні по відношенню до долара США, станом на 30 березня 2007 року було еквівалентно 505 тис. грн., зі строком повернення цих коштів до 29 березня 2022 року. У забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 30 березня 2007 року між ТОВ Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Львівське регіональне управління" відділення № 15 та іпотекодавцями ОСОБА_6, ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки № 018/07- МUК-О, предметом якого є належний останнім на праві власності одноповерховий житловий будинок по АДРЕСА_1, загальною площею 163,80 кв. м., житловою площею 116,20 кв. м., з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_6 своїх договірних зобов'язань, утворилася заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами та пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором за період з 15 квітня 2010 року по 23 січня 2014 року у загальній сумі 2 727 784 грн 21 коп., в рахунок погашення якої позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки та, виходячи із цього, виселити відповідачів з будинку та зняти їх з реєстрації за вказаною адресою.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 10 лютого 2015 року, позов задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 30 березня 2007 року № 018/07-МUК у сумі 2 727 784 грн 21 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору від 30 березня 2007 року № 018/07- МUК-О, який посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі-Торжаш В.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 1984. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. За рахунок продажу вищезазначеного житлового будинку ухвалено задовольнити вимоги АТ "Банк "Фінанси та Кредит" за кредитним договором від 30 березня 2007 року № 018/07-МUК у сумі 2 727 784 грн 21 коп. Виселено ОСОБА_6 та ОСОБА_8 із житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1. Також ухвалено, Мукачівському МВ ГУ ДМС України у Закарпатській області зняти ОСОБА_6 із реєстраційного обліку за зазначеною адресою. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову АТ "Банк "Фінанси та Кредит" виходячи із обґрунтованості та доведеності заявлених ними позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором від 30 березня 2007 року № 018/07-МUК. Разом з цим суд задовольнив і похідні вимоги банку про виселення та зняття з реєстрації відповідачів за вказаною адресою.

Однак з таким висновком судів погодитися не можна.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 березня 2007 року між ТОВ Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є АТ "Банк "Фінанси та Кредит", та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 018/07-МUК, відповідно до умов якого остання отримала кредит у сумі 100 тис. доларів США, що згідно встановленого НБУ офіційного курсу гривні по відношенню до долара США, станом на 30 березня 2007 року було еквівалентно 505 тис. грн., зі строком повернення цих коштів до 29 березня 2022 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 30 березня 2007 року між ТОВ Банк "Фінанси та Кредит" та іпотекодавцями ОСОБА_6, ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки № 018/07- МUК-О, предметом якого є належний останнім на праві власності одноповерховий житловий будинок по АДРЕСА_1, загальною площею 163,80 кв. м., житловою площею 116,20 кв. м., з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами.

Судами встановлено, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_6 своїх договірних зобов'язань, утворилася заборгованість за період з 15 квітня 2010 року по 23 січня 2014 року у загальній сумі 2 727 784 грн 21 коп., з яких: 61 798,50 доларів США - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, що згідно встановленого НБУ офіційного курсу гривні по відношенню до долара США, станом на 23 січня 2014 року було еквівалентно 493 955 грн 41 коп., 232 772 грн 20 коп. - пеня за несвоєчасну сплату основного боргу за період з 24 січня 2013 року по 23 січня 2014 року, 2 001 056 грн 60 коп. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за період з 24 січня 2013 року по 23 січня 2014 року.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди у порушення вимог ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України не перевірили належним чином розрахунок заборгованості та виконання відповідачем заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 серпня 2010 року про стягнення основної суми заборгованості, на якій стадії знаходиться виконання цього судового рішення.

Крім цього, звертаючи стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення цієї заборгованості, суди залишили поза увагою, що частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 3 вересня 2014 року, у справі № 6-100цс14, зазначено, що частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Отже, вказане вище свідчить, що суди вирішуючи даний спір, неправильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та ухвалили рішення без урахування правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 3 вересня 2014 року, у справі № 6-100цс14.

Також вирішуючи питання щодо зобов'язання Мукачівського МВ ГУ ДМС України у Закарпатській області зняти ОСОБА_6 із реєстраційного обліку, суди залишили поза увагою, що відповідно до ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, Мукачівський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області у даній справі є третьою особою, на яку не може бути покладено обов'язок щодо вчинення таких дій.

З урахуванням викладеного судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 10 лютого 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.