Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І., суддів: Кадєтової О.В., Леванчука А.О., Мостової Г.І., Наумчука М.І., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про вселення та усунення перешкод у користуванні будинком, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 4 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 10 лютого 2015 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що згідно рішення апеляційного суду Закарпатської області від 24 квітня 2014 року за нею та відповідачем визнано право спільної сумісної власності на будинок АДРЕСА_1. Незважаючи на наявність цього судового рішення, її колишній чоловік ОСОБА_7 чинить їй перешкоди у користуванні цим житловим будинком. У зв'язку з цим позивач ОСОБА_6 просила вселити її у будинок АДРЕСА_1 та усунути перешкоди у користуванні ним, шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_7 надати їй ключі від будинку і від вхідних дверей.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 4 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 10 лютого 2015 року, в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про те, що доказів того, що відповідач чинить будь-які перешкоди позивачу у праві користування нею житловим будинком, який належить сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя, суду не надано, а тому відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_6

Однак з таким висновком судів погодитися не можна з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебувають у зареєстрованому шлюбі. Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 24 квітня 2014 року, ухваленого у справі № 713/404/12, за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Хустське відділення № 6 Ужгородського регіонального управління ПАТ КБ "Надра", про поділ спільного набутого майна та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про поділ спільно набутого майна, у задоволенні вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про виділення в натурі житлового будинку АДРЕСА_1 з виплатою грошової компенсації іншому співвласнику відмовлено та залишено цей житловий будинок у спільній сумісній власності ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (а. с. 4-6).

В обґрунтування заявленого позову про вселення у вказаний вище житловий будинок, який їм належить на праві спільної сумісної власності та зобов'язання відповідача надати ключі від будинку, ОСОБА_6 зазначала, що між нею та відповідачем останні роки склалися неприязні стосунки, ОСОБА_7 не впускає її до будинку, чим створює перешкоди їй у користуванні будинком.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Суди, у порушення ст. ст. 10, 60, 212, 214, 303, 315 ЦПК України, формально віднеслися до розгляді цієї справи по суті, зіславшись на неподання ОСОБА_6 доказів на підтвердження своїх позовних вимог передчасно відмовили їй у задоволенні позову про вселення та усунення перешкод у користуванні будинком, залишивши поза увагою ту обставину, що позивач є співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 за рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 24 квітня 2014 року, а тому ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди фактично обмежили її право в реалізації правомочностей власника (володіння, користування, розпорядження).

Отже, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди залишили поза увагою вищенаведене, а тому оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені як місцевим, так і апеляційним судами, то рішення місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 4 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 10 лютого 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.