Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі за позовом акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський завод будівельних матеріалів" про стягнення заборгованості за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 лютого 2015 року,

У квітні 2009 року акціонерний банк "Банк регіонального розвитку" (далі - АБ "Банк регіонального розвитку") звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський завод будівельних матеріалів" (далі - ТОВ "Чернігівський завод будівельних матеріалів") про стягнення заборгованості.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2010 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ТОВ "Чернігівський завод будівельних матеріалів" у солідарному порядку на користь АБ "Банк регіонального розвитку" 196 436,25 грн заборгованості та судові витрати у розмірі 1 730 грн, а всього стягнуто 198 166,25 грн.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2010 року рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат змінено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь АБ "Банк регіонального розвитку" судові витрати в розмірі 865 грн та з ТОВ "Чернігівський завод будівельних матеріалів" в розмірі 865 грн. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У жовтні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (далі - ТОВ "АКЗБ "Дельта М") звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження - стягувача АБ "Банк регіонального розвитку" за виконавчим листом № 2-128/10 замінити на ТОВ "АКЗБ "Дельта М".

Заяву мотивовано тим, що у зв'язку з укладенням 20 листопада 2013 року між АБ "Банк регіонального розвитку", ТОВ "АКЗБ "Дельта М" та Національним банком України договору про передавання в управління непроданих активів АБ "Банк регіонального розвитку" передав в управління ТОВ "АКЗБ "Дельта М" наявні балансні активи, а останнє прийняло в управління дані активи.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 9 грудня 2014 року заяву задоволено.

Змінено сторону стягувача у виконавчому провадженні з АБ "Банк Регіонального Розвитку" на ТОВ "АКЗБ "Дельта М" про стягнення з ОСОБА_4 196 436,25 грн заборгованості за виконавчим листом № 2-128/10.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 3 лютого 2015 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та постановлено нову, якою у задоволенні заяви відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "АКЗБ "Дельта М" просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та постановляючи нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви, апеляційний суд виходив із того, що стороною у виконавчому провадженні був АБ "Банк регіонального розвитку", який і мав звернутися з даною заявою про заміну сторони на її правонаступника у виконавчому провадженні у зв'язку з переходом права вимоги.

Проте з таким висновком погодитися не можна, виходячи з наступного.

Установлено, що 2 червня 2010 року АБ "Банк Регіонального Розвитку" було видано виконавчі листи № 2-128/10".

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в м. Києві від 21 липня 2010 року відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_4 на користь АБ "Банк Регіонального Розвитку" 196 436,25 грн.

Згідно із умовами договору від 20 листопада 2013 року про передавання в управлінні непроданих активів, укладеного між АБ "Банк регіонального розвитку", ТОВ "АКЗБ "Дельта М" та Національним банком України, до ТОВ "АКЗБ "Дельта М" перейшло право вимоги за кредитним договором від 21 вересня 2006 року, укладеним між АБ "Банк Регіонального Розвитку" та ОСОБА_4

Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 378 ЦПК України та ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 378 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту ст. ст. 512, 514 ЦК України та ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження".

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Розглядаючи заяву, суд першої інстанції посилався на те, що у разі вибуття однієї зі сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про зміну сторони її правонаступником.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, оцінив докази, подані сторонами (ст. 212 ЦПК України), надав їм належну правову оцінку та постановив законну ухвалу про заміну сторони у виконавчому провадженні на її правонаступника.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, а тому ухвала суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 лютого 2015 року скасувати, ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 9 грудня 2014 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.