Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа - Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2015 року,

У липні 2013 року ПАТ "Альфа-Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Посилалося на те, що 15 листопада 2007 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 800002656, відповідно до якого останньому був наданий кредит в розмірі 76 929 доларів США строком до 14 листопада 2022 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 15 листопада 2007 року між позивачем та ОСОБА_4 укладений іпотечний договір, відповідно до якого останній передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Вартість предмета іпотеки сторони визначили 776 983 грн. Боржник порушив умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 5 квітня 2013 року утворилась заборгованість в розмірі 1 616 263 грн 10 коп. Враховуючи викладене позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та виселити всіх зареєстрованих осіб.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29 вересня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2015 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 вересня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 616 263 грн 10 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) та встановлено початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна. Виселено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 з квартири АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Відстрочено виконання судового рішення на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 3 червня 2014 року № 1304-VII (1304-18) .

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався положеннями Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 3 червня 2014 року № 1304-VII (1304-18) .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згаданий Закон за своїм змістом є процесуальним, тобто визначає що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Мораторій у юридичному розумінні має значення відстрочки виконання певних обов'язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 березня 2015 року (справа № 6-44цс15).

Суд апеляційної інстанції, у відповідності ст. ст. 212, 214 ЦПК України, перевіривши всі докази по справі, вірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Таким чином, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2015 року .

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа - Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.