Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_6, на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 3 лютого 2015 року,

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики.

Посилався на те, що 28 грудня 2012 року він надав в борг відповідачці грошові кошти в розмірі 12 400 доларів США строком до 20 грудня 2013 року, про що свідчить розписка, однак остання в зазначений термін гроші не повернула.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 3 лютого 2015 року рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6, просить скасувати оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що по розписці ОСОБА_5 зобов'язувалась повернути позивачу борг за будівництво її житлового будинку в строк до 20 грудня 2013 року після остаточного усунення останнім недоліків будівництва, допущених ним при виконанні будівництва за договором будівельного підряду, а отже спірні правовідносини не регулюються нормами ст. 1046 ЦК України.

Дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи були допущені порушення норм процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права.

Таким чином, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2014 року та ухвали апеляційного суду Харківської області від 3 лютого 2015 року, оскільки судові рішення законні та обґрунтовані.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 3 лютого 2015 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.