Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Червинської М.Є., Леванчука А.О., Мазур Л.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 9 лютого 2015 року,

У травні 2014 року публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк" звернулося до суду з указаним позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посилаючись на те, що 29 липня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 18 598 євро 30 центів з кінцевим терміном повернення до 29 липня 2015 року. 29 липня 2008 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання поручилася за належне виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_4 Указував, що банк свої зобов'язання перед відповідачем виконав. У свою чергу ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, тому позивач просив, з урахуванням уточнень, стягнути у солідарному порядку із ОСОБА_4 й ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором від 29 липня 2008 року в сумі 20 158 євро 20 центів (по тілу кредиту та відсотках) та 4 578 318 грн. 17 коп. (пеня, три проценти річних та сума заборгованості за сплатою по обслуговуванню кредиту).

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 9 лютого 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ "Родовід Банк" у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 777 євро 42 центи, що еквівалентно 257 748 грн. 14 коп. та 149 149 грн. 90 коп. Вирішено питання про судові витрати. У решті позову відмолено.

У касаційній скарзі ПАТ "Родовід Банк" просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116 цс13).

Разом із тим, слід зазначити, що до позовних вимог щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів слід застосовувати спеціальну позовну давність строком в один рік.

Суди, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, обґрунтовано виходили із того, що оскільки в кредитному договорі передбачено, що його виконання здійснюється частинами відповідно до графіка погашення кредиту, то початок перебігу позовної давності (про застосування якого заявлено стороною у спорі) для стягнення кредиту й процентів за користування кредитом є день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, однак не сплатив його, а тому загальна позовна давність застосовується до кожного щомісячного простроченого платежу, який був визначений у договорі графіком платежів; вимоги про стягнення пені заявлені позивачем після строку позовної давності.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 9 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.