Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Маляренка А.В., Юровської Г.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 треті особи: ОСОБА_8, служба у справах дітей Лисичанської міської ради, про виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_9, ОСОБА_8, на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 01 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 01 грудня 2014 року,

У грудні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказав, що він разом з ОСОБА_8 є співвласниками спірної квартири АДРЕСА_1., яка належить їм на праві спільної часткової власності кожному по Ѕ частини спірної квартири.

З жовтня 2013 року в спірну квартиру без його відома та згоди вселилися ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які замінили замок на вхідних дверях, перешкоджають йому у праві користування та розпорядження своїм майном.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 01 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 01 грудня 2014 року, позов задоволено.

Виселено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, 2005 року народження з квартири АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_9., ОСОБА_8 просять скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Судами встановлено, що відповідно до договору дарування від 11 червня 2009 року ОСОБА_4 належить однокімнатна квартира АДРЕСА_1. 16 березня 2010 року ОСОБА_4 подарував Ѕ частки спірної квартири ОСОБА_8 У спірній квартирі зареєстрована ОСОБА_11

01 жовтня 2013 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 зі згоди ОСОБА_8 та без згоди ОСОБА_4 укладено договір піднайму всієї спірної квартири.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та виселення відповідачів, оскільки, згода співвласника спірної квартири ОСОБА_4 на укладення договору піднайму не надавалась.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_9, ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 01 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 01 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.