Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.. суддів: Леванчука А.О., Писаної Т.О., Мазур Л.М., Юровської Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Одеської міської ради про визнання права власності, за касаційними скаргами заступника прокурора Одеської області і Одеської міської ради на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 22 вересня 2014 року,

У жовтні 2008 року ОСОБА_6 звернулась до суду з указаним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 у м. Одесі, загальною площею 1131,1 кв. м.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_6 зазначила, що вона є власником земельних ділянок площами 0,0999 га та 0,0998 га по АДРЕСА_1 у м. Одесі. На вказаних земельних ділянках позивачем був побудований двоповерховий житловий будинок. При цьому позивач вказує, що будівельний проект був погоджений в установленому законом порядку, а тому просила з урахуванням того, що законодавством передбачена можливість визнання права власності на самочинно збудований об'єкт за рішенням суду, задовольнити позов.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22 вересня 2014 року, позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на двоповерховий будинок, загальною площею 1131,1 кв. м, який складається з приміщень літ. "А" площею 1131,1 кв. м, а саме: підвалу: 1 - коридор площею 146,5 кв. м, 2 - басейн площею 74,9 кв. м, 3 - санвузол площею 4,6 кв. м, 4 - сауна площею 8 кв. м, 5 - підсобне площею 29 кв. м, 6 - підсобне площею 14,1 кв. м, 7 - підсобне площею 27,9 кв. м, 8 - підсобне площею 22,5 кв. м, 9 - підсобне площею 29,2 кв. м, 10 - підсобне площею 37,2 кв. м, 11 - підсобне площею 13,4 кв. м, 12 - топочна площею 20,5 кв. м, 13 - пральня площею 13,9 кв. м, 14 - санвузол площею 6,5 кв. м; першого поверху, а саме: 15 - коридор площею 4,6 кв. м, 16 - коридор площею 34,6 кв. м, 17 - підсобне площею 6,8 кв. м, 18 - житлова площею 63,3 кв. м, 19 - санвузол площею 10,1 кв. м, 20 - житлова площею 45,1 кв. м, 21 - коридор площею 16,9 кв. м, 22 - санвузол площею 3,3 кв. м, 23 - кухня площею 31,9 кв. м, 24 - їдальня площею 46,8 кв. м, 25 - коридор площею 7,5 кв. м, 26 - житлова площею 26,2 кв. м, 27 - підсобне площею 11,5 кв. м, 28 - санвузол площею 11,1 кв. м, 29 - коридор площею 10,8 кв. м, 30 - підсобне площею 14,6 кв. м, 31 - підсобне площею 3,2 кв. м, 32 - житлова площею 54,3 кв. м, 33 - санвузол площею 17,2 кв. м, 34 - коридор площею 5,1 кв. м.; другого поверху, а саме: 35 - коридор площею 32,7 кв. м, 36 - житлова площею 34,2 кв. м, 37 - санвузол площею 15,2 кв. м, 38 - житлова площею 24,9 кв. м, 39 - підсобне площею 9,3 кв. м, 40 - житлова площею 36,3 кв. м, 41 - підсобне площею 10,4 кв. м, 42 - житлова площею 37,5 кв. м, 43 - житлова площею 36,8 кв. м, 44 - санвузол площею 6,8 кв. м, 45 - підсобне площею 5,2 кв. м, 46 - санвузол площею 8,7 кв. м; літ. "Б" - гараж, що розташований на земельній ділянці площею 2970 кв. м за адресою: АДРЕСА_1

У касаційних скаргах представник Одеської міської ради та заступник прокурора Одеської області, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять вказані судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарги підлягають відхиленню на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судами встановлено, що на підставі договорів купівлі-продажу від 14 грудня 2005 року ОСОБА_6 належать земельні ділянки площею 0,0999 га та 0,0998 га по АДРЕСА_1 у м. Одесі, на які ОСОБА_6 було видано два державні акти від 31 травня 2006 року.

Вказані земельні ділянки надані для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель (присадибна ділянка). Також ОСОБА_6 належить земельна ділянка площею 0,0973 га за тією ж адресою, надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель (присадибна ділянка), на яку 19 жовтня 2006 року на ім'я позивача було видано державний акт.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

З матеріалів справи вбачається, що спірний житловий будинок площею 1131,1 кв. м розташований на трьох суміжних земельних ділянках, наданих для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель, які належать ОСОБА_6 на праві власності.

12 жовтня 2007 року відповідно до ст. 2 Положення про порядок надання дозволів на виконання будівельних робіт позивачем було подано пакет документів Управлінню архітектури та містобудування Одеської міської ради для отримання дозволу на початок робіт, а саме: дозвіл на проектування житлового будинку; паспорт зовнішніх оздоблювальних робіт від 01 березня 2007 року № 72; робочий проект будівництва, погоджений 29 березня 2007 року в Управлінні інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя, 23 березня 2007 року - в санітарно-епідеміологічній службі м. Одеси, а 02 квітня 2007 року - в Головному управлінні Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області.

Також матеріали справи містять висновок Управління архітектури та містобудування про затвердження робочого проекту будівництва житлового будинку від 16 червня 2007 року № 211/07-К та розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради про затвердження проекту будівництва від 18 липня 2007 року № 772.

Не зважаючи на вчинені позивачем дії, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, яка наділена функціями щодо здійснення архітектурно-будівельного контролю, рішення про надання дозволу не прийняла, посилаючись на те, що архів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Одеського міськвиконкому їй не передано.

Отже, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю порушені норми Положення про порядок надання дозволів на виконання будівельних робіт, якими визначені обов'язки інспекції своєчасно розглянути звернення про надання дозволу після прийняття всіх необхідних документів для його отримання. Таке рішення має бути прийнято по суті питання, а не формально.

Таким чином, позивач на підставі відповідного проекту, на належній їй земельній ділянці, що була правомірно придбана нею, побудувала двоповерховий житловий будинок (а. с. 29-34), будівництво якого було погоджено з власниками суміжних земельних ділянок, що вбачається з доводів позивачки в позовній заяві та підтверджено її представником в судовому засіданні (докази протилежного в матеріалах справи відсутні та суду апеляційної інстанції не надані, рішення суду власниками суміжних земельних ділянок не оскаржується).

Крім того, судами встановлено, що згідно з технічним висновком, виконаним TOB "Термосом-Юг" (держліцензія AB № 079023), за результатами проведеного технічного обстеження приміщень жилого будинку та виконаних розрахунків, встановлено: жилий будинок може бути збережений та введений до експлуатації, що не спростовується матеріалами справи і не спростовано прокурором та представником Одеської міської ради, якими не представлено докази, що спірний будинок збудований позивачем з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

З указаного вбачається, що збудований позивачем спірний житловий будинок не порушує права інших осіб, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Оскільки, як встановлено в судовому засіданні Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю, порушені норми Положення про порядок надання дозволів на виконання будівельних робіт, якими визначені обов'язки інспекції своєчасно розглянути звернення про надання дозволу після прийняття всіх необхідних документів для його отримання. Таке рішення має бути прийнято по суті питання, а не формально.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 3 ЦПК України).

Отже, позивач була змушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права з позовом про визнання права власності на житловий будинок. Такого висновку апеляційний суд дійшов з урахуванням висновків і мотивів, викладених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2014 року в указаній справі (а. с. 165-167), які є обов'язковими для суду апеляційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України.

На підставі вказаного колегія суддів приходить до висновку, що задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вірно виходив із того, що позивачу належить земельна ділянка площею 2970 кв. м по АДРЕСА_1 у м. Одесі. На зазначеній земельній ділянці позивач за власні кошти самочинно побудувала житловий будинок, проект будівництва якого був узгоджений відповідними органами та дозволено будівництво. За результатами проведеного технічного обстеження приміщень будинку та виконаних розрахунків встановлено, що цей будинок може бути збережений та введений в експлуатацію, тому на підставі статей 317, 319, 375, ч. 5 ст. 376 ЦК України визнав за позивачем право власності на спірний житловий будинок.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалені судами оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги заступника прокурора Одеської області і Одеської міської ради відхилити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 22 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.