Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") на ухвалу апеляційного суду Волинської області від 12 лютого 2015 року,

У грудні 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 22 липня 2008 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 47 500 доларів США для придбання автомобіля з кінцевим терміном повернення до 19 червня 2013 року.

Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував та станом на 25 листопада 2014 року має заборгованість у розмірі 123 567 доларів США 62 центи, що за офіційним курсом Національного банку України становить 1 854 494 грн 44 коп., та заборгованість з комісії 1 628 грн 95 коп., а разом - 1 856 123 грн 39 коп.

Банк зазначав, що зазначений кредитний договір створює обов'язки для дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_4, оскільки його укладено за час шлюбу, а кошти використані на потреби сім'ї, при цьому остання надала письмову згоду на укладення кредитного договору.

Оскільки рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2014 року з ОСОБА_3 стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 106 668 доларів США 76 центів станом на 5 серпня 2013 року, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_4 на його користь заборгованість за кредитним договором станом на 5 серпня 2013 року (вже стягнута з ОСОБА_3) у розмірі 788 976 грн 89 коп.; стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на його користь заборгованість за кредитним договором за період з 5 серпня 2013 року по 25 листопада 2014 року у розмірі 16 878 доларів США 86 центів, за офіційним курсом Національного банку України становить 253 316 грн 78 коп., та понесені судові витрати.

Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 29 грудня 2014 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 878 доларів США 86 центів, що за курсом Національного банку України становить 253 316 грн 78 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ПАТ КБ "ПриватБанк" подало апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 12 лютого 2015 року у відкритті провадження за апеляційною скаргою ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ухвалою суду від 2 лютого 2015 року апеляційну скаргу банка було залишено без руху для наведення заявником інших підстав для поновлення строку, проте наведені заявником інші підстави пропущеного строку, а саме: ненаправлення копії судового рішення представнику заявника на його адресу, не можна вважати поважними, оскільки вони не спростовують факту вручення заявнику копії оскаржуваного рішення 5 січня 2015 року.

Проте такого висновку апеляційний суд дійшов із порушенням вимог процесуального закону.

За вимогами ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Пропустивши строк апеляційного оскарження й звернувшись до апеляційного суду із заявою про поновлення цього строку, ПАТ КБ "ПриватБанк" посилався на те, що вказаний строк пропущено з поважних причин, оскільки рішення суду було ухвалено за відсутності його представника, у зв'язку із чим представник позивача подав заяву про направлення повного тексту судового рішення на його адресу або видачу йому наручно (а. с. 104), проте повний текст судового рішення суд направив на адресу Волинської філії ПАТ КБ "ПриватБанк", що позбавило представника банку вчасно отримати рішення суду, і, як наслідок, вчасно підготувати мотиви апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що повний текст рішення було направлено районним судом не на юридичну адресу банка, зазначену в позовній заяві, а на адресу Волинської філії ПАТ КБ "ПриватБанк".

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження через неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд не врахував, що ЦПК України (1618-15) не містить вичерпного переліку поважності причин пропуску строку на оскарження. Вони оцінюються у кожній конкретній справі, виходячи із фактичних обставин.

При цьому мають враховуватись положення ст. 129 Конституції України та ст. 13 ЦПК України про конституційне право особи на апеляційне оскарження рішення суду.

Таким чином, апеляційний суд належним чином не дослідив причини пропуску строку на апеляційне оскарження, не врахував наведені заявником причини пропуску строку у їх сукупності, обставини неможливості вчасно підготувати мотиви апеляційної скарги та не дав їм належної правової оцінки.

Враховуючи наведене, ухвала апеляційного суду в силу п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України не може вважатися законною й підлягає скасуванню, а справа направленню до апеляційного суду для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та прийняття апеляційної скарги до розгляду.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Волинської області від 12 лютого 2015 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.