Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Умнової О.В., Висоцької В.С., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Комерсант Україна" про визнання дійсним трудового договору, зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 серпня 2014 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 січня 2015 року,-

В липні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, вимоги якого уточнив в ході розгляду справи, просив визнати дійсним трудовий договір позивача з відповідачем, в якому зазначено посаду позивача як директора інформаційного центру; визнати недійсним та незаконним акт про начебто прогул позивача на посаді директора інформаційного центру, яку відповідно до нового наказу 2012 року позивач не обіймав; поновити позивача на роботі в ТОВ "Комерсант-Україна" з 01 жовтня 2006 року на посаді директора інформаційного центру; стягнути з ТОВ "Комерсант-Україна" на користь позивача середній заробіток на посаді директора за час вимушеного прогулу з 1 жовтня 2006 року по день рішення суду за цим позовом, виходячи із суми 10 000 грн на місяць (з жовтня 2006 року по серпень 2012 року минув 71 місяць) = 710 тисяч грн; стягнути за ч. 4 ст. 32 Конституції України та ст. 237-1 КЗпП України з ПрАТ "Комерсант-Україна" на користь позивача відшкодування моральної шкоди, пов'язаної із незаконним звільненням та підробленням назви посади - 3 000 000 грн; стягнути за ст. 13 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" з ТОВ "Комерсант-Україна" на користь позивача відпускні за 36 днів на посаді директора та оплату санаторно-курортного лікування; визнати недійсним запис у дублікаті трудової книжки про звільнення за прогул; зобов'язати відповідача анулювати запис у дублікаті трудової книжки про звільнення за прогул та вчинити додаткові записи про роботу за сумісництвом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 4 квітня 2013 року, закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_4 до ТОВ "Комерсант-Україна" про визнання недійсним та незаконним акта про прогул, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, стягнення коштів за невикористану відпустку та оплату санаторно-курортного лікування, визнання незаконними записів у трудовій книжці.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 серпня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 січня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій повно встановлені фактичні обставини справи на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів та вірно застосовані норми матеріального права та процесуального права до спірних правовідносин.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив з того, що трудовий договір № 63 від 01 червня 2005 року, укладений між ТОВ "Комерсант-Україна" та позивачем був припинений 10 жовтня 2007 року. Оскільки ні ст. 16 ЦК України, ні КЗпП України (322-08) не передбачено такого способу захисту права, як визнання дійсним трудового договору після його фактичного розірвання, позовні вимоги задоволенню не підлягають. Зазначив, що позивач не надав підтверджуючі документи про свою роботу за сумісництвом на іншому підприємстві за місцем своєї основної роботи для внесення відповідних записів до трудової книжки або її дублікату.

При вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 серпня 2014 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.