Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Кафідової О.В., Умнової О.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства "Кутське лісове господарство", третя особа - ОСОБА_5, про визнання недійсним наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, компенсації за час вимушеного прогулу, компенсації за час невикористаної відпустки та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2015 року,

У травні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства "Кутське лісове господарство" (далі - ДП "Кутське ЛГ" та просив ухвалити рішення, яким поновити його на посаді майстра лісу дільниці № 1 Березівського лісництва ДП "Кутське ЛГ" та стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в сумі 2 000 грн.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що з 1999 року працював у відповідача на посаді лісника обходу № 1 Березівського лісництва, а з 2010 року посаду лісника перейменовано на посаду майстра лісу. Наказом відповідача від 14 березня 2013 року йому було надано відпустку по догляду за дитиною з 14 березня 2013 року по 11 березня 2014 року. Після закінчення відпустки він звернувся із заявою до директора ДП "Кутське ЛГ" щодо надання йому попереднього місця роботи, проте директор відмовився підписати йому вказану заяву та запропонував написати заяву про звільнення. Вважає відмову у поновленні його на попередньому місці роботи неправомірною, що також завдало йому моральної шкоди.

Крім того, у вересні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до вказаного відповідача та просив ухвалити рішення, яким визнати недійсним наказ від 26 серпня 2014 року, виданого ДП "Кутське ЛГ" про звільнення його з роботи по п. 4 ст. 40 КЗпП України (вчинення прогулу без поважних причин), поновити його на роботі, а також стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу, грошову компенсацію за невикористану відпустку та моральну шкоду.

Зазначені позови об'єднані в одне провадження.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій,справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із необґрунтованості та недоведеності заявлених позовних вимог, оскільки звільнення позивача з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України було проведено з дотримання вимог трудового законодавства.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.