Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Закропивного О.В., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Правнік", товариства з обмеженою відповідальністю "Ніван Люкс", товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Традо" про захист прав споживача, визнання договорів недійсними та повернення грошових коштів за касаційною скаргою товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Традо" на заочне рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 8 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 14 січня 2015 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що, маючи намір придбати житловий будинок у с. Вашківці Вижницького району Чернівецької області та у зв'язку з відсутністю належної кількості грошових коштів він звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю "Правнік" (далі - ТОВ "Правнік"), оголошення про діяльність якого він знайшов у засобах масової інформації, з метою отримання кредиту. 17 березня 2014 року між ним та цим товариством було укладено договір про надання безстрокової позики на суму 100 тис. грн. Відповідно до умов цього договору для отримання позики він зобов'язався сплатити комісію. Під час укладення цього договору йому на підпис також було надано договір з товариством з обмеженою відповідальністю "Ніван Люкс" та банківські реквізити на оплату комісії у розмірі 3 800 грн, яку він оплатив 17 березня 2014 року. Цього ж дня його повідомили, що кредитні кошти він отримає пізніше, про що його повідомлять по телефону. Оскільки на протязі тижня кредитні кошти йому так і не надійшли, він звернувся до ТОВ "Правнік" та ТОВ "Ніван Люкс", яким з метою прискорення отримання кредитних коштів він сплатив 3 тис. грн як страховий платіж за договором, проте договору страхування він не укладав, а отриманий його родичами у ТОВ "Правнік" та ТОВ "Ніван Люкс" договір про страхування його життя від нещасного випадку, укладений 24 березня 2014 з товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Традо" (далі - ТДВ "СК "Традо") не міг бути ним підписаний, оскільки цього дня він перебував у м. Києві, а підпис, який міститься на цьому договору, йому не належить. Після сплати вказаних коштів суми кредиту він не отримав, тому знову звернувся до представника відповідачів, який пояснив необхідність доплатити 555 грн 56 коп. та надав відповідні рахунки для сплати коштів. Зазначав, що кредитні кошти він так і не отримав. Вважав, що відповідачі використовують нечесну підприємницьку практику та своїми діями ввів його в оману.

Оскільки укладений між ним та відповідачами договори порушують вимоги ст. ст. 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів" та ст. ст. 203, 215 ЦК України, його слід визнати недійсним та зобов'язати відповідачів повернути сплачені ним грошові кошти.

Заочним рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від

8 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 14 січня 2015 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсними договір від 17 березня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Правнік", про вчинення дій на надання позики; договір від 17 березня 2014 року про надання інформаційних послуг, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Ніван Люкс"; договір від 24 березня 2014 року про добровільне страхування від нещасних випадків, укладений між ОСОБА_3 та ТДВ "СК "Традо". Стягнуто з ТОВ "Ніван Люкс" на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 3 800 грн. Стягнуто з ТДВ "СК "Традо" на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 3 тис. грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ТДВ "СК "Традо", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення в частині позовних вимог до ТДВ "СК "Традо" та в цій частині передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, судові рішення в частині позовних вимог до ТОВ "Правник" та ТОВ "Ніван Люкс" не оскаржуються, тому у касаційному порядку не переглядаються (ч. 2 ст. 335 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позовні вимог ОСОБА_3 до ТДВ "СК "Традо", суди виходили з того, що договір страхування укладений 24 березня 2014 року, проте як вбачається з копії квитків на проїзд, у цей день позивач не перебував у м. Чернівцях та умови договору не містять відомостей щодо місця його укладення. Крім того, єдиним видом діяльності страхової компанії є інші види страхування, крім життя, проте згідно договору страхування він укладений на випадок смерті застрахованої особи внаслідок нещасного випадку.

Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають.

Судами встановлено, що 17 березня 2014 року між ТОВ "Правнік" та ОСОБА_3 було укладено договір про надання безвідсоткової позики. Обов'язковою складовою є додаток до вказаного договору в якому визначено умови програми "ВТБ-гроші".

Також 17 березня 2014 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Ніван Люкс" було укладено договір, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання за обумовлену плату надати інформаційні, консультаційні послуги та послуги з пошуку інформації, вартість плати за надані послуги становить 3 800 грн.

24 березня 2014 року між ОСОБА_3 та товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Традо" (далі - ТДВ "СК "Традо") було укладено договір добровільного страхування від нещасних випадків, відповідно до умов якого позивач застрахував своє життя на випадок смерті від нещасного випадку, що стався під час дії договору страхування, страховою сумою 100 тис. грн при сплаті страхового платежу у розмірі 3 тис. грн.

Визнаючи недійсним договір добровільного страхування від нещасних випадків від 24 березня 2014 року, суди виходили з того, що єдиним видом діяльності ТДВ "СК "Традо" є інші види страхування, крім життя, тоді як вказаний договір укладено на випадок смерті застрахованої особи від нещасних випадків. Тобто, позивачем фактично застраховано життя.

При цьому суди не врахували наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про страхування" предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані; з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

З вказаного випливає, що всі договори особистого страхування пов'язані з питанням життя застрахованої особи і повинні містити такий страховий ризик (що має ознаки ймовірності та випадковості настання) як смерть застрахованої особи.

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

У ст. 8 цього Закону зазначено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій особі або іншій третій особі.

З вказаного вбачається, що розмежування видів особистого страхування, включаючи таку його форму як добровільне, законодавець ставить в залежність до страхового випадку з настанням якого у страховика виникає обов'язок виплатити страхове відшкодування.

Таким чином, основною класифікаційною ознакою договору добровільного страхування від нещасних випадків, як і будь-якого іншого договору страхування, є подія, на випадок якої проводиться страхування, яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій особі або іншій третій собі.

Тобто, при добровільному страхуванні життя страховим випадком може бути і смерть застрахованої особи без врахування причини настання такого факту. При добровільному страхуванні від нещасних випадків страховим випадком є нещасний випадок, який може призвести і до смерті застрахованої особи.

Крім того, відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 9 липня 2010 року № 565 (z1119-10) "Про затвердження характеристики та класифікаційних ознак видів добровільного страхування", згідно з п. 3.3 яких страхування від нещасних випадків передбачає обов'язок страховика за встановлену договором страхування плату (страховий внесок, страховий платіж, страхову премію) здійснити страхову виплату відповідно до умов договору страхування в розмірі страхової суми або її частини у випадку смерті застрахованої особи, тимчасової втрати нею працездатності, встановлення їй інвалідності або отримання нею травматичних ушкоджень та/або функціональних розладів здоров'я, передбачених договором страхування, внаслідок нещасного випадку, який стався із застрахованою особою від час дії договору страхування.

Суди вказане не врахували, не дали оцінку тому, чи укладений 24 березня 2014 року договір між ОСОБА_3 та ТДВ "СК "Традо" є договором добровільного страхування від нещасних випадків, чи страхуванням життя, оскільки подія, на випадок якої проводиться страхування, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування, є нещасний випадок, який може призвести до смерті застрахованої особи.

Також визнаючи договір страхування недійсним, суди виходили із того, що договір страхування від 24 березня 2014 року позивачем не підписувався, оскільки в день його підписання він був відсутній у м. Чернівцях, що підтверджується проїзними документами.

При цьому суди не звернули увагу на те, що позивачем надано проїзні квитки від 18 березня 2014 року, від 1 квітня 2014 року та від 17 квітня 2014 року, тоді як договір укладено 24 березня 2014 року. Крім того, зазначені квитки не є іменними і з них неможливо встановити особу, яка здійснювала проїзд на їх підставі. Тобто, вказані докази не є беззаперечними і не свідчать про відсутність ОСОБА_3 у м. Чернівцях при укладенні договору страхування.

Тобто, висновки судів ґрунтуються на припущеннях, що заборонено законом (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Таким чином, суди у порушення ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України зазначене не врахували, не визначились з характером спірних правовідносин та дійшли передчасного висновку про недійсність договору страхування.

За таких обставин рішення судів у частині позовних вимог ОСОБА_3 до ТДВ "СК "Традо" не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, а зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Традо" задовольнити частково.

Заочне рішення Першторавневого районного суду м. Чернівців від 8 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 14 січня 2015 року у частині позовних вимог ОСОБА_3 до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Традо" скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.