Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

суддів: Кадєтової О.В., Ізмайлової Т.Л., Наумчука М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про захист прав споживача, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 18 грудня 2014 року,

У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що 18 квітня 2013 року він отримав лист-вимогу по виконанню умов кредитного договору № 5п-2011 року від 20 червня 2011 року, з якого йому стало відомо, що він нібито уклав з відповідачем кредитний договір щодо отримання кредитної лінії у розмірі 860 000,00 грн та отримав 552 000,00 грн, а також було між сторонами було укладено договір застави Дз6-5п-2011 від 02 грудня 2011 року.

Кредитні кошти, відповідно до п. 1.2. кредитного договору № 5п-2011 від 20 червня 2011 року він не отримував ні через касу банку, ні на розрахунковий рахунок відповідно до письмової заяви.

Також позивач зазначав, що відповідно до умов договору (п. 2.2.), він нібито повинен був сплатити 129 000,00 грн комісії за отримання кредиту, чого він не робив.

02 грудня 2011 року у приміщенні ПАТ "Брокбізнесбанк", що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Кірова, 55, він підписував пакет документів, переданих йому представниками банку для укладання договору банківського строкового вкладу "Скарбничка" № D_070226086 на суму 550 000,00 грн. Будь-яких інших цивільно-правових угод у 2011 році з банківською установою позивач не укладав.

З урахуванням наведеного, позивач просив суд визнати недійсними: кредитний договір № 5п-2011 від 20 червня 2011 року укладений між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_1 та договір застави Дз6-5п-2011 укладений 02 грудня 2011 року між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_1 з підстав, передбачених ст. ст. 23, 215, 230 ЦК України.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 вересня 2014 року позов задоволено. Визнано недійсним кредитний договір № 5п-2011 від 20 червня 2011 року, укладений між ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі директора Черкаської філії Отрешка С.В. та ОСОБА_1

Визнано недійсним договір застави Дз6-5п-2011 від 02 грудня 2011 року укладений між ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі директора Черкаської філії Отрешка С.В. та ОСОБА_1 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 18 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору від 20 червня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що підстави для скасування рішення апеляційного суду відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з висновків судової почеркознавчої експертизи від 14 липня 2014 року та вважав встановленим, що позивачем з ПАТ "Брокбізнесбанк" спірні договори не укладалися.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання кредитного договору недійсним та відмовляючи в указаній частині у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 протягом 2011-2012 років частково виконував спірний договір, сплачуючи проценти та комісійні за користування кредитом саме у розмірах та у строки, визначені у договорі, і частково сплачуючи кошти на погашення тіла кредиту.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору застави депозитного вкладу від 02 грудня 2011 року апеляційний суд виходив з того, що висновком почеркознавчої експертизи від 14 липня 2014 року встановлено, що депозитний договір, укладений між позивачем та банком 02 грудня 2011 року, підписаний самим ОСОБА_1, в той час як у договорі застави цього вкладу підпис від імені ОСОБА_1 в колонці "заставодавець" розділу "реквізити і підписи сторін" у договорі застави № Дз 6-5п-2011 від 02 грудня 2011 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням дійсних підписів ОСОБА_1

Доводи касаційної скарги, перевірені вивченням матеріалів справи, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи було неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення судового рішення без змін, оскільки апеляційним судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, керуючись ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 18 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.