Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Маляренка А.В., Нагорняка В.А., Юровської Г.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Головного управління державної міграційної служби в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зобов'язання вчинити певні дії, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Марганецької міської ради, про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення, за касаційною скаргою скаргу ОСОБА_5, яка діє у свої інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7, на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2015 року,

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказав, що йому на праві власності належить будинок АДРЕСА_1 у якому зареєстровані він, його дружина ОСОБА_5, син ОСОБА_8, колишня невістка ОСОБА_5 та онуки ОСОБА_6, ОСОБА_6

ОСОБА_5 з чоловіком його сином, та дітьми в зазначеному будинку не проживали, а з 2005 року проживали в будинку АДРЕСА_2. Оскільки ОСОБА_5 тривалий час будинком не цікавилася, не несла зобов'язань по утриманню будинку, не приймала участі в поточних ремонтах, добровільно знятися з реєстрації не бажає, тому просив суд визнати ОСОБА_5, такою, що втратила право користування спірним будинком та зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби Дніпропетровської області зняти відповідача з реєстраційного обліку у будинку АДРЕСА_1.

У вересні 2014 року ОСОБА_5 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_4, третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Марганецької міської ради про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 посилалася на те, що у 1997 році вона уклала шлюб з ОСОБА_8 сином ОСОБА_4 У період шлюбу народилося двоє дітей. З 2004 року вона зареєстрована в будинку, що належить ОСОБА_4 та проживала там із сім'єю. У 2005 році вони тимчасово виїхали з будинку, оскільки в будинку збиралися робити ремонт та проживали в сусідньому будинку АДРЕСА_1. В 2014 році шлюб між нею та сином ОСОБА_4 ОСОБА_8 було розірвано. Іншого житла вона не має, тому просила суд вселили її та дітей до будинку АДРЕСА_2 та надати їй дублікат ключів від спірного будинку.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано ОСОБА_5 такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_2, Дніпропетровської області. У іншій частині позовних вимог відмовлено.

У задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4, а зустрічний позов ОСОБА_5 задовольнити, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, дійшли обґрунтованих висновків, що позовні вимоги в частині задоволення позову ОСОБА_4 щодо визнання особи такою, що втратила право користування належного йому на праві власності будинку.

Такі висновки судів ґрунтуються на зібраних у справі доказах та нормах ст. ст. 383, 405 ЦК України, ст. ст. 150, 156 ЖК України.

ОСОБА_5 не є членом сім'ї позивача у розумінні ч. 2 ст. 64, ст. 156 ЖК України, та тривалий час не проживала у будинку, а тому, з врахуванням підстав позову про неможливість спільного проживання сторін у справі та порушення прав позивача на володіння вказаним будинком, висновки судів про наявність підстав для часткового задоволення позову є обґрунтованими.

Також є обґрунтованими висновки місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання третьої особи у справі зняти відповідачів з реєстраційного обліку за адресою місцезнаходження вказаного будинку, оскільки діючий Цивільний процесуальний кодекс України (1618-15) не передбачає права суду на покладання на третю особу в справі зобов'язань щодо вчинення дій щодо предмету спору.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, яка діє у свої інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.