Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Коротуна В.М., Штелик С.П., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про стягнення суми індексації заробітної плати, компенсації за несвоєчасну виплату частини заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 13 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2015 року,

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - ПАТ "ММК ім. Ілліча") суми індексації заробітної плати, компенсації за несвоєчасну виплату частини заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 13 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2015 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "ММК ім. Ілліча" на користь ОСОБА_4 індексацію заробітної плати з компенсацією за період з 6 березня 2003 року по липень 2006 року включно в сумі 1 070,6 грн, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 3 тис. грн з утриманням із вказаної суми при виплаті податків та обов'язкових платежів та 150 грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (норма частини 2 статті 324 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 з 10 травня 2002 року по 23 грудня 2010 року перебував у трудових відносинах з ПАТ "ММК ім. Ілліча".

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина 1 статті 117 КЗпП України).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

За таких обставин ухвалюючи рішення, апеляційний суд правильно визначив суму індексації, розмір відшкодування за затримку розрахунку при звільненні та компенсації моральної шкоди.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Під час розгляду справи у касаційному порядку суд позбавлений можливості здійснювати оцінку доказів у порядку, передбаченому статтею 212 ЦПК України та відповідно до норм статті 335 ЦПК України не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись частиною 3 статті 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 13 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.