6-6376св15 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 22.04.2015 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Форум" Ларченко Ірини Миколаївни на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2015 року,

У квітні 2014 року публічне акціонерне товариство "Банк Форум" (далі - Банк) звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 виступає поручителем ОСОБА_5 за кредитним договором від 7 травня 2008 року, укладеним між АКБ "Форум", правонаступником якого є Банк, та ОСОБА_5, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 700 000 доларів США з терміном повернення по 7 травня 2018 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12% річних. Неналежне виконання ОСОБА_5 умов кредитного договору призвело до утворення заборгованості, яка склала 1 036 507,80 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28 березня 2014 року становить 11 246 316,94 грн, просило вказану суму стягнути з поручителя ОСОБА_3

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 19 серпня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Банк Форум" в особі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

Ларченко І.М. просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що Банком пропущено шестимісячний строк для пред'явлення позову до поручителя.

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна, виходячи з наступного.

Установлено, що 7 травня 2008 року між акціонерним комерційним банком "Форум", правонаступником якого є Банк, та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 700 000 доларів США з терміном повернення по 7 травня 2018 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % річних.

Згідно п. 2.3 кредитного договору позичальник здійснює повернення кредиту частинами щомісячно, починаючи з червня 2009 року, в сумі не менше 6 481, 48 доларів США на відкритий йому позичковий рахунок.

Відповідно до п. 3.3.2 кредитного договору позичальник зобов'язаний щомісячно повертати частини кредитних коштів. Не пізніше визначеного строку повернути банку всю суму наданих кредитних коштів, сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 червня 2014 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 7 травня 2008 року, укладеного між акціонерним комерційним банком "Форум", правонаступником якого є ПАТ "Банк Форум", та ОСОБА_5, у сумі 1 036 507,80 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 11 246 316,94 грн, звернуто стягнення на предмети іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, а саме: на нерухоме майно земельну ділянку площею 0,1584 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки та будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу будинку на користь ПАТ "Банк Форум" визначивши початкову ціну відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Виконання умов кредитного договору забезпечено договором поруки, укладеного того ж дня між акціонерним комерційним банком "Форум", правонаступником якого є Банк, та ОСОБА_3, згідно якого поручитель зобов'язується в разі невиконання та/або порушення боржником своїх зобов'язань перед кредитором погасити заборгованість по кредитному договору. Порукою забезпечено виконання зобов'язання у повному обсязі.

У п. 4.1 договору поруки сторони погодили, що порука припиняється з припиненням зобов'язань за кредитним договором, а також якщо кредитор протягом одного року від дня настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя.

Пред'являючи в квітні 2014 року позов до поручителя, Банк посилався на порушення боржником ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договору, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 1 036 507,80 доларів США, що за еквівалентно 11 246 316,94 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд керуючись положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України посилався на те, що Банк скористався своїм правом на дострокове повернення кредиту шляхом пред'явлення позову до відповідача про стягнення заборгованості, який ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 18 листопада 2013 року залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна, оскільки він усупереч ч. 4 ст. 60 та ст. 213 ЦПК України ґрунтуються на припущеннях та на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Так, згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов'язання до настання строку виконання, визначеного договором.

Разом із тим за положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання в повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Усупереч цим положенням закону суди обґрунтували своє рішення щодо пропуску Банком встановлено ч. 4 ст. 559 ЦК України строку лише позовом Банку до поручителя у 2012 році, проте зазначений ним факт не підтверджується письмовими доказами та є припущеннями.

Посилаючись на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 18 листопада 2013 року про залишення позову без розгляду, суди в порушення ст.ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України не встановили позовні вимоги, зокрема чи заявлено позов саме про дострокове повернення кредиту, а не стягнення заборгованості, яка утворилась на момент пред'явлення позову, не витребували та не дослідили позовної заяви та не звернули уваги, що наявні в матеріалах справи копія ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 24 лютого 2012 року про відкриття провадження у справі (а.с. 74) та ухвала цього ж суду від 18 листопада 2013 року, взята з Єдиного державного реєстру судових рішень, про залишення позовної заяви без розгляду, таких даних не містять (а.с. 75-76).

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України щодо оцінки доказів та законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Форум" Ларченко Ірини Миколаївни задовольнити частково.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.