Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Мороз Л.Л., Горбатюка С.А., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року у справі № 351/1207/15-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, -

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області, в якому просив: визнати неправомірною відмову в перерахунку пенсії з урахуванням пільгового обчислення стажу; зобов'язати зарахувати в пільговому обчисленні (зарахувавши кожний рік роботи за один рік і шість місяців) періоди роботи: а) стаж роботи постійним методом 4 роки 7 місяців 20 днів з 10.08.1977 р. по 31.03.1982 р.; б) стаж роботи вахтовим методом до 12.10.2005 року, зобов'язати здійснити перерахунок та виплатити пенсію з врахуванням пільгового обчислення стажу з 12 червня 2010 року (з моменту призначення пенсії) по даний час, виплатити 100% компенсації від суми втрати частини доходів з 12.06.2010 р. по даний час.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що записами у трудовій книжці та уточнюючою довідкою підприємства підтверджується його трудовий стаж в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та отримання ним пільг, передбачених для працюючих в цих районах. У зв'язку з цим вважає неправомірною відмову відповідача у пільговому обчисленні вказаного періоду (один рік за один рік і шість місяців).

Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.08.1977 р., ОСОБА_1 працював у районах Крайньої Півночі постійним методом у період з 10.08.1977 р. по 31.03.1982 р., крім того вахтово-експедиційним методом з 05.11.1984 р. по 06.07.1985 р., з 08.09.1988 р. по 31.01.1991 р., з 01.02.1991 р. по 30.09.1991 р., з 01.10.1991 р. по 13.08.1992 р., 15.11.1997 р. по 25.03.1999 р., з 26.03.1999 р. по 26.03.2000 р., з 12.03.2001 р. по 12.10.2005 р.

ОСОБА_1 звернувся 24.06.2015 року до відповідача із заявою про врахування при розрахунках розміру пенсії стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них.

Листом № 48/В-15 від 07.07.2015 року управління Пенсійного фонду в Снятинському районі Івано-Франківської області відмовило позивачу в обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, оскільки він не укладав строковий трудовий договір на роботу на Крайній Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів крайньої Півночі, а працював вахтово-експедиційним методом в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходили з того, що період роботи ОСОБА_1 у районах Крайньої Півночі вахтово-експедиційним методом та період роботи позивача у районах Крайньої Півночі постійним методом без укладання строкового договору не дають йому права на пільги з кратного обчислення трудового стажу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

За правилами абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV (1058-15) період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу від 10 лютого 1960 року, постанови № 148 (n0148400-60) , Указу від 26 вересня 1967 року.

Указом від 10 лютого 1960 року (n0148400-60) передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 14).

Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки.

Аналогічні умови щодо застосування пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, передбачені й Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженою постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28 (v0530400-67) .

З огляду на зазначене колегія суддів вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій, що період роботи позивача з 10.08.1977 р. по 31.03.1982 р. постійним методом у районах Крайньої півночі без укладання строкового договору не дає йому права на пільги з 1,5 кратного обчислення трудового стажу.

Абзацом першим пункту 5.9 Положення про вахтовий метод встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 14 Указу від 10 лютого 1960 року, з врахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26 вересня 1967 року.

Таким чином, пільги передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працював у районах Крайньої Півночі з 05.11.1984 р. по 06.07.1985 р., з 08.09.1988 р. по 31.01.1991 р., з 01.02.1991 р. по 30.09.1991 р., з 01.10.1991 р. по 13.08.1992 р., 15.11.1997 р. по 25.03.1999 р., з 26.03.1999 р. по 26.03.2000 р., з 12.03.2001 р. по 12.10.2005 р. вахтово-експедиційним методом (м. Новий Уренгой на території Ямало-Ненецького автономного округа Тюменської області).

У довідці № 20/865 від 2 лютого 2006 року вказано, що робота позивачем у вищенаведені періоди виконувалась вахтово-експедиційним методом - повний робочий день, повний робочий тиждень.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що на працівників, які працювали вахтово-експедиційним методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до вірних висновків про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.