6-47093св14 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 01.04.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "БТА БАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року,

У червні 2010 року публічне акціонерне товариство "БТА БАНК" (далі - ПАТ "БТА БАНК") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 3 вересня 2008 року між ним і товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖЕЙ АР СІ ФІЛЬМ" (далі - ТОВ "ДЖЕЙ АР СІ ФІЛЬМ") було укладено договір про відкриття кредитної лінії, за умовами якого банк відкрив мультивалютну відновлювальну кредитну лінію в іноземній та національній валютах, ліміт якої складає 12 млн грн. З метою забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання між банком і ОСОБА_3 3 вересня 2008 року було укладено договір поруки. Взяті на себе зобов'язання ТОВ "ДЖЕЙ АР СІ ФІЛЬМ" не виконало, у зв'язку з чим станом на 1 лютого 2010 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 047 630 грн 37 коп., яку позивач просив стягнути з поручителя.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "БТА БАНК" заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 047 630 грн 37 коп., розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ "БТА БАНК", суд першої інстанції виходив із того, що позичальник зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим ОСОБА_3, який поручився за належне виконання позичальником договору кредиту як солідарний боржник, повинен повернути кредит.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши також, що відповідач знав про внесення змін до кредитного договору, яким збільшено обсяг відповідальності поручителя, тому порука ОСОБА_3 не припинилась.

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції не відповідає.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 3 вересня 2008 року між ПАТ "БТА Банк" та ТОВ "ДЖЕЙ АР СІ ФІЛЬМ" укладено договір про відкриття кредитної лінії, за умовами якого банк відкрив мультивалютну відновлювальну кредитну лінію в іноземній та національній валютах, ліміт якої складає 12 млн грн, а ТОВ "ДЖЕЙ АР СІ ФІЛЬМ" зобов'язалось повернути кредит у строк до 2 вересня 2010 року. 3 вересня 2008 року між ПАТ "БТА Банк" та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого останній добровільно взяв на себе зобов'язання перед позивачем відповідати за зобов'язаннями ТОВ "ДЖЕЙ АР СІ ФІЛЬМ". ТОВ "ДЖЕЙ АР СІ ФІЛЬМ" умови договору в повному обсязі не виконував, у зв'язку з чим станом на 1 лютого 2010 року утворилася заборгованість в розмірі 19 047 630 грн 37 коп. У зв'язку з виникненням заборгованості за кредитним договором 5 лютого 2010 pоку банк направив ОСОБА_3 вимогу погасити в добровільному порядку заборгованість.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Так, згідно з довідкою - розрахунком заборгованості за кредитним договором, кредит надавався ТОВ "ДЖЕЙ АР СІ ФІЛЬМ" двома траншами: 3 вересня 2008 року в розмірі 2 279 160 грн зі сплатою 25 % річних; 29 травня 2009 року в розмірі 15 607 424 грн 38 коп. зі сплатою 19 % річних. Отже, відбулося перевищення ліміту кредитної лінії.

Однак додаткових угод щодо збільшення ліміту кредитної лінії між ПАТ "БТА Банк" та ТОВ "ДЖЕЙ АР СІ ФІЛЬМ", як і договору про внесення змін до договору поруки, позивач суду першої інстанції не надав.

При цьому в п. 1.2 договору поруки від 3 вересня 2008 року чітко встановлений ліміт кредитної лінії у розмірі 12 млн грн.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Так, у суді апеляційної інстанції позивач, представник банку, надав суду нові докази, а саме договір про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії від 29 травня 2009 року з розширенням ліміту кредитної лінії та договір про внесення змін до договору поруки від 5 червня 2009 року з розширенням ліміту кредитної лінії.

За змістом п. 6 ч. 3 ст. 295, ч. 2 ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи, які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами,які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.

Разом з тим позивач не зазначив жодних причин, що завадили подати до суду першої інстанції такі докази.

Крім того, банк надав до суду копії договорів про внесення змін до кредитного договору та договору поруки, у зв'язку з чим представником відповідача було заявлено клопотання щодо огляду оригіналів цих документів, посилаючись на їх сумнівність.

Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" (v0012700-08) , вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги ч. 3 ст. 27 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання.

Однак апеляційний суд у порушення зазначених вимог закону не навів мотивів прийняття нових доказів ні в ухвалі про приєднання цих доказів до справи, ні в ухвалі, якою заочне рішення залишено без змін.

Виконання апеляційним судом вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України у даному випадку має важливе значення, оскільки суд на стадії апеляційного провадження без наведення відповідних мотивів прийняв нові докази в копіях і на клопотання відповідача про витребування їх оригіналів для перевірки та дослідження (ч. 2 ст. 64 ЦПК України) не реагував.

Крім того, колегія суддів звертає увагу й на те, що договір про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії та договір про внесення змін до договору поруки від 5 червня 2009 року не були підставою позовних вимог (а.с. 3-5), взагалі не були предметом дослідження та оцінки судом першої інстанції.

При цьому апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, дійшов висновку про правомірність позовних вимог саме на підставі нових доказів - договорів про внесення змін з розширенням ліміту кредитної лінії, не врахувавши, що вказаних доказів у районному суді не було.

Пунктом 2.5 договору поруки передбачено, що поручитель надає згоду на збільшення його відповідальності у випадку відповідної зміни умов кредитного договору (зміни ліміту овердрафту, розміру процентів, штрафів, строку користування овердрафтом тощо). При цьому кредитор зобов'язаний надіслати поручителю повідомлення про зміну умов кредитного договору на адресу, зазначену в реквізитах цього договору.

Проте апеляційний суд не звернув уваги на те, що повідомлення про зміну умов кредитного договору поручителю не надсилалось (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові № 6-100 цс 12 від 26 вересня 2012 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів).

Також апеляційний суд при дослідженні договору про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії від 29 травня 2009 року з розширенням ліміту кредитної лінії та договору про внесення змін до договору поруки від 5 червня 2009 року з розширенням ліміту кредитної лінії не врахував, що зміни до договору поруки були внесені через сім днів після збільшення розміру суми кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Підставами для припинення поруки можуть бути лише ті факти, які виникли після вчинення правочину. Закон пов'язує припинення поруки зі зміною зобов'язання, забезпеченого порукою у момент внесення таких змін, якими збільшується обсяг відповідальності поручителя і апеляційний суд не дав правової оцінки тому, чи була згода поручителя саме у момент укладення договору про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії.

Проте апеляційний суд у порушення ст. ст. 212 - 214, 315 ЦПК України на зазначені вимоги закону та обставини справи уваги не звернув, не встановив дійсних прав і обов'язків сторін, які випливають з договору поруки, не перевірив доводів відповідача про збільшення обсягу відповідальності поручителя 29 травня 2009 року без його згоди та дійшов передчасного висновку про залишення в силі рішення суду першої інстанції, що свідчить про його необґрунтованість та незаконність.