Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Умнової О.В., Висоцької В.С., Гримич М.К.,розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та повернення її з незаконного користування, за позовом ОСОБА_5 до Річківської сільської ради Косівського району, реєстраційної служби Косівського районного управління юстиції, третя особа: ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування рішень Річківської сільської ради від 07 вересня 2009 року та від 24 січня 2011 року, за касаційною скаргою ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 на рішення Косівського районного суду Івано - Франківської області від 12 серпня 2014 року, ухвалу апеляційного суду Івано - Франківської області від 12 листопада 2014 року,-

В липні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов'язати ОСОБА_5 повернути позивачу з незаконного користування земельну ділянку, що розташована в с. Річка ділянка "Мариш" Косівського району Івано-Франківської області, площею 0,7233 га, призначену для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби та не чинити перешкод в її користуванні.

Мотивувала тим, що позивачу, відповідно до свідоцтва про право власності, виданого Реєстраційною службою Косівського районного УЮ 16 квітня 2013 року належить на праві власності вказана земельна ділянка. ОСОБА_5 самовільно захопив належну позивачу на праві власності земельну ділянку та випасає там своїх коней, внаслідок чого позивач не має змоги користуватись належною їй земельною ділянкою за її цільовим призначенням для сінокосу та заготовки сіна.

У жовтні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, вимоги якого зменшив в ході розгляду справи, просив визнати незаконними та скасувати рішення Річківської сільської ради від 07 вересня 2009 року в частині надання дозволу ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, на земельну ділянку площею 0,7233 га для ведення особистого селянського господарства; рішення Річківської сільської ради від 24 січня 2011 року про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,7233 га - сінокіс, на ділянці "Мариш".

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2014 року залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано - Франківської області від 12 листопада 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено. Зобов'язано відповідача повернути позивачу з незаконного користування земельну ділянку, що розташована в с. Річка ділянка "Мариш" Косівського району Івано-Франківської області, площею 0,7233 га, призначену для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби та не чинити перешкод в її користуванні. В задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

Представник ОСОБА_5, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 та задовольнити позов ОСОБА_5.

Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій повно встановлені фактичні обставини справи на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів та вірно застосовані норми матеріального права та процесуального права до спірних правовідносин.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив з того, що ОСОБА_5 не заперечувався факт користування та випасання коней на земельній ділянці позивача, враховуючи положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 (va007700-04) (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2 (v0002700-10) ) Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зобов'язання ОСОБА_5 повернути позивачу з незаконного користування земельну ділянку. Зазначив, що сільська рада при прийнятті оскаржуваних рішень діяла в межах наданих їй повноважень згідно Конституції України (254к/96-ВР) , Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , Земельного кодексу України (2768-14) .

При вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Косівського районного суду Івано - Франківської області від 12 серпня 2014 року, ухвалу апеляційного суду Івано - Франківської області від 12 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.