Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Парінової І.К., Штелик С.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінчук Ігор Анатолійович, підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, про визнання недійсним договору іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Київської області від 03 лютого 2015 року,

У квітні 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції) про визнання недійсним договору іпотеки від 20 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Довбнею І.В., через його невідповідність чинному законодавству, а саме ст. 47 Конституції України, яка визначає, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2014 року позов задоволено частково.

Визнано недійсними положення п. 6.4 договору іпотеки, укладеного 20 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", посвідченого приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Довбнею І.В. та зареєстрованого за реєстровим № 623, в частині здійснення звернення стягнення на предмет іпотеки у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

У задоволені решти позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 03 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивачі просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про часткове задоволення указаного позову й ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212, 303, 304 ЦПК України, а також врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з безпідставності заявлених позовних вимог.

Зокрема, правильним є висновок апеляційного суду про те, що положення п. 6.4 договору іпотеки про можливість банку звернення стягнення на предмет іпотеки у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса узгоджується з приписами ст. ст. 589, 590 ЦК України, ст. 33 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", при цьому вказаний пункт договору жодним чином не порушує положення ст. 47 Конституції України.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків апеляційного суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, отже, рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 03 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.