Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Гримич М.К., Умнової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Харківської обласної дирекції АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 5 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 27 січня 2015 року,

У жовтні 2012 року публічне акціонерне товариство "Укргазбанк" (далі - ПАТ "Укргазбанк") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що у серпні 2008 року між ним та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 82 000 доларів США зі сплатою 15 % річних з кінцевим строком повернення до 23 серпня 2018 року. На забезпечення виконання зобов'язань між цими сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. Оскільки зобов'язання за кредитним договором позичальник не виконував, на вимоги банку не реагував, утворилась заборгованість у розмірі 77 298,89 доларів США та 230 001,45 грн.

Ураховуючи наведене, просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на вказаний предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 5 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27 січня 2015 року, позов задоволено.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором від 26 серпня 2008 року у розмірі 77 298,89 доларів США та 230 001,45 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , з дотриманням вимог цього закону за початковою ціною у розмірі 90 % від вартості предмету іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд вірно виходив із того, що відповідач не виконав умови за кредитним договором по сплаті кредитної заборгованості, тому банк має право на задоволення вимог за рахунок майна, переданого в іпотеку.

Висновок суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновок суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 5 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 27 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.