Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М.,

Коротуна В.М., Умнової О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", товариства з обмеженою відповідальністю "Активзембуд", державної виконавчої служби України, третя особа - публічне акціонерне товариство "Банк Петрокоммерц-Україна", про визнання прилюдних торгів недійсними за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Київської області від 05 березня 2014 року,

У серпні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 03 грудня 2010 року стягнуто солідарно з нього та ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" (далі - ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна") заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 725 965 доларів США 89 центів, що еквівалентно 45 864 986 грн. 86 коп., та штраф у розмірі 1 100 грн.

У межах виконавчого провадження про стягнення зазначеної заборгованості з третіх прилюдних торгів, які відбулись 15 лютого 2013 року, відчужено належну йому земельну ділянку площею 2,0 га, розташовану на території Мирчанської сільської ради Бородянського району Київської області.

Посилаючись на те, що вказані торги відбулись із порушенням законодавства, оскільки його не було повідомлено про дату, час та місце проведення прилюдних торгів і стартову ціну реалізації майна, копія акта про проведення прилюдних торгів йому не надсилалась, а звіт про оцінку земельної ділянки на момент проведення прилюдних торгів утратив чинність, позивач просив визнати прилюдні торги та протокол проведення прилюдних торгів від 15 лютого 2013 року, а також акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів від 22 березня 2013 року недійсними, застосувати реституцію як наслідок недійсності прилюдних торгів.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 29 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 05 березня 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 квітня 2014 року у відкритті касаційного провадження у даній справі відмовлено.

Постановою Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 квітня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, й направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що прилюдні торги, з яких реалізовано спірне майно, відбулись з дотриманням до норм чинного законодавства, позивач був повідомлений про їх проведення та про стартову ціну реалізації.

Апеляційний суд погодився із мотивами та висновками суду першої інстанції, вказавши при цьому, що зняття майна з прилюдних торгів унаслідок закінчення встановленого ч. 5 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" шестимісячного строку звіту про оцінку майна не передбачено Тимчасовим положенням.

Проте повністю з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції не відповідає.

Судами встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 03 грудня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 725 965 доларів США 89 центів, що еквівалентно 45 864 986 грн. 86 коп., та штраф у розмірі 1 100 грн.

27 травня 2011 року відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження про стягнення зазначеної вище заборгованості.

В подальшому державний виконавець описав й арештовав належну позивачеві земельну ділянку площею 2,0 га, розташовану на території Мирчанської сільської ради Бородянського району Київської області.

Відповідно до висновку про експертну грошову оцінку товариства з обмеженою відповідальністю "Українська експертна група" від 10 квітня 2012 року, ринкова вартість указаної земельної ділянки станом на цю дату складала 88 747 грн.

У подальшому державний виконавець передав документи щодо реалізації земельної ділянки до приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" (далі - ПП "СП "Юстиція"), яке призначило прилюдні торги з реалізації земельної ділянки на 30 жовтня 2012 року, проте вони не відбулись у зв'язку з відсутністю покупців, унаслідок чого земельну ділянку було уцінено державним виконавцем до 66 560 грн. 25 коп. (без податку на додану вартість).

Другі прилюдні торги з реалізації земельної ділянки ПП "СП "Юстиція" призначило на 15 січня 2013 року, проте вони також не відбулись через відсутність покупців, у зв'язку із чим земельна ділянка була уцінена державним виконавцем до 44 373 грн. 50 коп. (без податку на додану вартість).

Треті прилюдні торги відбулись 15 лютого 2013 року, переможцем яких визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Активзембуд", яке придбало майно боржника за ціною 44 400 грн. (без податку на додану вартість).

Пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилався на те, що прилюдні торги відбулись із порушенням законодавства, зокрема: ч. 5 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження", пунктів 3.2, 3.11, 6.3 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (z0745-99) (далі - Тимчасове положення), положень Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (z0865-99) (далі - Інструкція), оскільки його не було повідомлено про дату, час та місце проведення прилюдних торгів і стартову ціну реалізації майна, копія акта про проведення прилюдних торгів йому не надсилалась, а звіт про оцінку земельної ділянки на момент проведення прилюдних торгів утратив чинність.

Примусова реалізація майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , ЦК України (435-15) та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (закріплених законом матеріально-правових заходів примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника) визначений у ст. 16 ЦК України, згідно з п. 2 ч. 2 якої одним із таких способів є визнання правочину недійсним.

Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч.ч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними ст. 58 цього Закону.

Частинами 2-4 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити результати оцінки майна та порядок їх оскарження до передачі майна на реалізацію.

У разі коли сторона виконавчого провадження не реалізувала своє право оскарження звіту суб'єкта оціночної діяльності в передбачений законом строк, цей звіт про оцінку майна набуває чинності і є підставою для реалізації майна з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною у звіті (ч. 5 ст. 58, ч. 3 ст. 62 зазначеного Закону).

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки нерухомого майна та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) . Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Отже, оцінка нерухомого майна, на яке звернуто стягнення, здійснюється з метою визначення стартової ціни для здійснення подальшої реалізації арештованого нерухомого майна на прилюдних торгах. Ураховуючи предмет стягнення, яким є нерухоме майно, проведення оцінки здійснює незалежний суб'єкт оціночної діяльності на замовлення державного виконавця, який після складення акта опису та арешту майна, його вилучення, проведення оцінки й отримання звіту про оцінку майна передає його на реалізацію на прилюдних торгах у порядку і на умовах, визначених законодавством. Оцінка майна є дійсною впродовж шести місяців з моменту її проведення незалежно від строків передання та реалізації майна, на яке звернуто стягнення, на прилюдних торгах.

Прилюдні торги повинні бути проведені в двомісячний строк від дня одержання спеціалізованою організацією заявки державного виконавця на їх проведення (пункт 3.3 Тимчасового положення).

Частиною 5 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження", п. 7.1 Тимчасового положення, абз. 3 п. 5.12.2 Інструкції передбачено підстави й порядок призначення повторних прилюдних торгів, а також порядок уцінки нереалізованого майна. Так, у разі відсутності покупців та з інших, визначених Тимчасовим положенням, причин прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися. У такому разі призначаються повторні прилюдні торги, на яких стартова ціна лота може бути зменшена, але не більше ніж на 30 відсотків. Уцінка майна проводиться державним виконавцем у десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, після чого реалізація майна за вказаною ціною повинна бути проведена впродовж місяця з дня проведення уцінки.

За правилами проведення прилюдних торгів спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги, за експертною оцінкою та інші відомості. Уповноважені особи спеціалізованої організації складають інформаційні картки на кожний лот із зазначенням стартової ціни. При цьому визначення стартової ціни лота здійснюється на підставі початкової вартості майна за результатами проведеної оцінки майна незалежним суб'єктом оціночної діяльності (пункти 2.6, 3.2, 3.4 Тимчасового положення). Тобто на момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних торгів, для визначення вартості об'єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним.

Ураховуючи викладене необхідно дійти висновку про те, що повторні прилюдні торги повинні відбутись у межах шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна. Після збігу цього шестимісячного строку обов'язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна. Проведення прилюдних торгів із реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме: ч. 5 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження"; пунктів 3.2, 3.4 Тимчасового положення.

Наведеного суд апеляційної інстанції не врахував та передчасно залишив рішення районного суду без змін, оскільки у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України не дав належної правової оцінки твердженням позивача про те, що звіт про оцінку майна втратив чинність, оскільки цей звіт проведений 10 квітня 2012 року, а відчуження спірного нерухомого майна з прилюдних торгів відбулось 15 лютого 2013 року, тобто більше ніж через десять місяців після проведення оцінки майна, що є порушенням вимог ч. 5 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" і пунктів 3.2, 3.4 Тимчасового положення.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції не встановлені, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 212 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для її скасування.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 05 березня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.