Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, територіального громади м. Полтави в особі Полтавської міської ради, управління майном комунальної власності м. Полтави, треті особи: Перша Полтавська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання права власності за набувальною давністю,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_7 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 8 грудня 2014 року,

У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, територіальної громади м. Полтави в особі Полтавської міської ради, управління майном комунальної власності м. Полтави про визнання права власності за набувальною давністю.

Посилалася на те, що вона є власницею 1/5 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1. Іншими співвласниками є: 9/25 частини - ОСОБА_6, 3/10 - ОСОБА_8, 3/40 - ОСОБА_9, 3/20 - ОСОБА_10

ОСОБА_9 та ОСОБА_10 померли.

Згідно висновку експертно-будівельного дослідження № 8-1 від 25 січня 2013 року розмір часток співвласників змінився та складає: у ОСОБА_4 - 1/5 частина, у ОСОБА_6 - 9/25 частин, у ОСОБА_8 - 3/10 частин, у ОСОБА_9 - 5/100 частин, у ОСОБА_10 - 9/100 частин.

Позивачка з 2003 року безперервно та безперешкодно користується належною ОСОБА_10 9/100 частини будинку, тому просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на цю частину будинковолодіння, які належали ОСОБА_10

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 8 грудня 2014 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_7 просять скасувати оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в діях позивачки відсутні ознаки добросовісності володіння, оскільки спірне майно є спадковим та має спадкоємців.

Зі змісту ст. 344 ЦК України випливає, що позивач, як володілець майна, протягом всього часу володіння ним має бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випаду при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності необхідно виходити із того, що задоволення таких вимог можливе лише за умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

Крім того, за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи були допущені порушення норм процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права.

Таким чином, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2014 року та ухвали апеляційного суду Полтавської області від 8 грудня 2014 року, оскільки судові рішення законні та обґрунтовані.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 8 грудня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_4 до управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, територіальної громади м. Полтави в особі Полтавської міської ради, управління майном комунальної власності м. Полтави, треті особи: Перша Полтавська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання права власності за набувальною давністю залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.