Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В., суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В., Мостової Г.І., Ступак О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім. Горького" про визначення строку дії договору оренди земельної ділянки та відшкодування збитків, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 26 січня 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, є власником земельної ділянки площею 6,97 га, розташованої на території Шевченківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 6 вересня 2006 року № 983, зареєстрованого Сахновщинським РВ ХРФ ДП Центр ДЗК при Держкомзему України, указана земельна ділянка передана в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім. Горького" (далі - ТОВ "Аграрний дім ім. Горького") строком на 10 років.

Незважаючи на те, що державна реєстрація договору здійснена 22 серпня 2008 року, вищезазначена земельна ділянка була передана відповідачу 11 вересня 2006 року відповідно до акта прийому-передачі.

У 2006 році розмір орендної плати за користування земельною ділянкою був збільшений ТОВ "Аграрний дім ім. Горького" до 2 % від нормативної оцінки земельної ділянки, а з вересня 2008 року і по цей час відповідач здійснює виплату орендної плати за користування земельною ділянкою за ставкою 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, виходячи з приписів Указу Президента України від 2 вересня 2008 року № 91 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)".

У червні 2015 року вона направила на адресу ТОВ "Аграрний дім ім. Горького" лист-вимогу про припинення договору оренди землі, здійснення розрахунків після збору врожаю у 2016 році по орендній платі та виконанню зобов'язань по поверненню належної їй земельної ділянки у зв'язку з припиненням орендних відносин з 6 вересня 2016 року, а також про утримання від посіву землі восени 2016 року, однак відповіді на свій лист не отримала.

Посилаючись на те, що інші орендодавці земель сільськогосподарського призначення отримують від ТОВ "Аграрний дім ім. Горького" орендну плату у розмірі 5 % від грошової нормативної оцінки землі з 2011 року, позивач просила стягнути з відповідача на її користь упущену вигоду за період часу з 2012 року по 2014 рік у розмірі 8 728 грн 82 коп. та визначити строк дії договору оренди земельної ділянки з 6 вересня 2006 року по 6 вересня 2016 року, і з цієї дати вказаний договір вважати припиненим.

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 26 січня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено, виключено із його мотивувальної частини висновки суду щодо спливу строку дії договору оренди земельної ділянки зокрема: "фактично моментом укладення договору є момент підписання спірного договору, а саме 6 вересня 2016 року і його строк дії відповідно спливає 6 вересня 2016 року, і з цієї дати вказаний договір оренди земельної ділянки припиняє свою дію. За таких обставин, договір оренди земельної ділянки припиняє свою дію після закінчення десятирічного строку, який розпочинається з моменту його укладення, а не з моменту державної реєстрації, оскільки державна реєстрація вказує на чинність договорів (набрання юридичної сили) і не може змінювати момент їх укладення; тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визначення строку дії договору, оскільки договір оренди земельної ділянки припиняє свою дію 7 вересня 2016 року".

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить частково скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі" (161-14) .

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що у відповідності до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

За змістом ст. ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір.

Разом із тим, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами, ОСОБА_5 та ТОВ "Аграрний дім ім. Горького" дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки, скріпивши 6 вересня 2006 року договір своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Пунктом 3.1 договору оренди земельної ділянки передбачено, що земельна ділянка надається в оренду строком на 10 років, починаючи з моменту державної реєстрації цього договору (а. с. 10). Державна реєстрація спірного договору відбулася 15 серпня 2008 року.

Вирішуючи спір, суди правильно застосували до спірних правовідносин ст. ст. 626, 627, 631, 638 ЦК України та відмовляючи у задоволенні позову, обґрунтовано виходили із безпідставності позовних вимог, оскільки сторони у п. 3.1 визначили строк дії спірного договору оренди. Виходячи із цього не підлягає задоволенню і решта заявлених позовних вимог - стягнення упущеної вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в незміненій частині та рішення апеляційного суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими й правильність висновків судів не спростовують.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року в незміненій частині та рішення апеляційного суду Харківської області від 26 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.